На Полтавщині демонтували пам'ятник Карлу Марксу

У селі Радочини Омельницької територіальної громади Кременчуцького району демонтували пам’ятник Карлу Марксу і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.

Пам'ятник виготовлено з мармурової крихти, а заввишки він понад п'ять метрів. Бюрократична тяганина, пов'язана з виконанням декомунізаційного закону тривала півтора року. У відповідях співробітникам УІНП та активістам громадського проєкту "Декомунізація. Україна" від тодішньої голови Омельницької громади Олександри Шереметьєвої говорилося про коронавірусні обмеження та брак коштів у бюджеті на демонтаж.

 

У ЗМІ ж оприлюднювалася така позиція Шереметьєвої: "Пам'ятник нікому абсолютно не заважає. Він мені не холодить, не гріє. Стоїть — і хай стоїть".

"Вчення "марксизму" стало підґрунтям для утвердження комуністичних тоталітарних режимів на території України та інших країн Східної Європи. Активна меморіалізація одного із засновників комуністичної ідеології Карла Маркса (зокрема, шляхом масового перейменування вулиць та встановлення пам'ятників) була важливою складовою пропаганди ЦК КПРС комуністичного тоталітарного режиму. Тож, цей пам'ятник підпадав під дію декомунізаційного Закону", — розповів регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

За його словами, проблему почали вирішувати вже після обрання Омельницьким сільським головою Андрія Пирога. Саме він подбав про кран та демонтажні роботи. Пустовгар висловив йому, а також заступниці голови Полтавської облдержадміністрації Катерині Рижеченко подяку за всебічне виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Як повідомили у Полтавському офісі Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП, кошти на спецтранспорт і пальне виділив Путивльський державний історико-культурний заповідник (директор Сергій Тупик).







«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.