На Чернігівщині відкрили меморіальну дошку борцю за незалежність, поету Максиму Загривному

У селищі Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині відкрили меморіальну дошку на честь борця за незалежність України в XX столітті, сотника армії Української Народної Республіки, співзасновника Організації українських націоналістів (ОУН), поета Максима Загривного.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив представник Українського інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Бутко.

 

"Максим Загривний народився в селі Козел Чернігівської губернії – нині це Михайло Коцюбинське. Там, у центрі селища, на фасаді місцевого історико-краєзнавчого музею відбулось відкриття меморіальної дошки борцю за нашу незалежність. На врочистому заході звучали промови, пісні на честь захисників України, а місцевий священник відслужив панахиду за загиблими", - розповів історик.

За його словами, найбільший внесок у визвольну боротьбу Загривний зробив як поет. На його віршах століття тому виховувалась молодь Західної України та української діаспори.

"Його поезія мала дуже великий вплив. Ми це документально встановили й здивувалися тому, що й зараз, як виявилось, пісні на його слова можна почути в окопах на сході України", - зауважив Бутко.

Іще він повідомив факт, який нещодавно встановила відомий чернігівський історик Тамара Демченко. Дослідивши церковні метрологічні книги, вона з'ясувала, що Максим Загривний народився не в 1893 році, як це проходить в усіх історичних матеріалах, а в 1891-му. День народження – 20 лютого – залишається незмінним.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".