Генеральним директором Музею Майдану обрано Ігоря Пошивайла

7 вересня конкурсна комісія обрала генерального директора Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. Ним став Ігор Пошивайло

Під час фінального етапу добору кандидати Павло Москаленко та Ігор Пошивайло представили по дві стратегії розвитку музею – на один рік та п'ять років. За кандидатуру Ігоря Пошивайла проголосували вісім членів конкурсної комісії з дев'яти (не голосував Володимир Панченко, оскільки був присітній на іншому засіданні). 

 

На думку комісії, презентація цього кандидата вразила системністю, чіткістю визначення цілей та завдань і високим професійним рівнем. Згідно з його стратегічним баченнм, основними напрямами програми розвитку меморіально-музейного комплексу є іміджевий, інфраструктурний, управлінський, соціальний та фінансовий.

Організаційно цей заклад базується на трьох взаємопов'язаних функціональних елемента з умовними назвами "Меморіал Героїв – Музей Майдану – Дім Свободи", стратегічними активами якого є ПАМ'ЯТЬ, яку він зберігає; ЛЮДИ, яких він ушановує, КОЛЕКЦІЇ, за які він дбає, та ІДЕЇ, які він генерує.  

У найближчому майбутньому цей заклад має стати багатофункціональним музейним комплексом, який розкриває особливості боротьби українців за права та свободи; авторитетною динамічною інституцією нового покоління, що базується на подіях минулого та спрямовується у майбуття.

Музей зберігає пам'ять про події, пов'язані з боротьбою українців за права та свободи людини, свободу як цінність і цивілізаційний вибір. Музей покликано бути відкритим форумом і платформою для дискурсу та поширення ідей гідності й незалежності, сприяння активізації громадських ініціатив, консолідації та розвитку суспільства й формування відповідальності за майбутнє. 

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.