У Дніпрі відкрили виставку старовинних прикрас. ФОТО

У Музеї українського живопису в місті Дніпро відкрили виставку старовинних жіночих прикрас з приватної колекції «Дукачі та прикраси: Схід».

Про це повідомляє пресслужба Дніпровської міської ради.

 

"27 вересня у Дніпрі відкрилася виставка старовинних жіночих прикрас "Дукачі та прикраси: Схід". Тут представлено понад 350 експонатів з приватної колекції Віктора Векленка. Виставка проходить у рамках програми Бориса Філатова "Культурна столиця", - йдеться у повідомленні.

 

Як розповів мистецтвознавець Музею українського живопису Володимир Маліков, експозиція цікава, зокрема, науковим підґрунтям. А власник колекції наголосив, що на виставці можна побачити прикраси, які носили українські жінки із простих сімей – на свята або до церкви.

 

"Здебільшого на виставках старовинних прикрас ми бачимо яскраві срібні або золоті речі, з камінцями чи різнокольоровим склом. Але більшість населення українських земель тих часів не була дуже заможною, тож і прикраси були простішими", – зауважив Векленко.


Виставка працюватиме у музеї за адресою: Троїцька площа, 5-А, до 10 жовтня. Вхід вільний.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка