Продовжено оренду могили полковника Миколи Шраменка

Благодійний фонд «Героїка» забезпечив до 2031 р. існування могили полковника Армії УНР Миколи Шраменка, похованого на цвинтарі Вальдфрідгоф (Waldfriedhof – Neuer Teil) у Мюнхені.

Про це БФ "Героїка" повідомляє на сторінці у Фейсбук.

 

"Наш фонд опікується цією могилою з 2016 р. Тоді, через тривалу несплату (від 2002 року), адміністрація кладовища демонтувала надгробну плиту з могили і виставила місце поховання на продаж. На щастя, "Героїка" своєчасно втрутилась. Ми уклали з Управлінням муніципальних кладовищ Мюнхена (Städtische Friedhöfe München) договір опіки над могилою.

Це означає, що ми є власниками місця поховання, а відтак зобов'язуємося здійснювати оплату землекористування. У 2016 р. оренда могили Шраменка на 5 років коштувала 175 євро. Цьогоріч – вже 340 євро. Відтак, фонд вирішив шукати кошти для оплати одразу на 10 років наперед, адже Вальдфрідгоф – це престижне кладовище і ціни тут лише зростатимуть.

Сьогодні оренда на 10 років коштує вже 680 євро і саме цю суму ми були змушені заплатити", – розповідає представник фонду "Героїка" у ФРН Олександр Сухорончак.

Продовження оренди могили стало можливим завдяки добродіям (сума вказана у гривнях):

Соломія Бобровська– 8000, Максим Кобєлєв – 2000, Андрій Лавріненко – 1457, Olena Zöllner – 614, Руслан Теліпський– 500, Буштрук Артем Геннадійович – 350, Антоніна Єрмоленко – 260, Жертводавець – 200, Колісник Олег – 200, Терновий Дмитро Андрійович – 200, Ігор Бігун – 100, Талапчук Валентин – 10.

Разом: 23 891 грн (780 євро).


В 10 хв пішої ходи від могили Шраменка знаходилася могила Павла Котовича (Waldfriedhof Alter Teil, Furstenrieder Str. 288. Гріб №178-2-0022), уродженця Одещини.

У 17-літньому віці Павло долучився до антибільшовицького повстання, що спалахнуло в Ананьївському повіті у квітні 1920 р. Згодом, в числі інших своїх земляків, був зарахований до 4-го куреня Чорноморського полку Волинської дивізії Армії УНР. Хорунжий Котович пройшов з українським військом всю кампанію 1920-го року, і лише у листопаді, під натиском червоних, перейшов на західний берег річки Збруч.

Тут українська армія була роззброєна та інтернована у таборах. До Другої світової війни Котович мешкав у Польщі, а згодом виїхав до Німеччини. Займався журналістикою, у 1940–1950 рр. був редактором українських видань у Німеччині "Наше життя", "Українські вісті", "Мета", а з 1954 р. – мовним редактором українських видань Інституту для вивчення СРСР. На жаль, але його могили вже немає. Причина та сама – могила не оплачувалась і в 1981 р. в ній було поховано іншу особу.

На жаль, Німеччина залишається однією із найпроблемніших держав з точки зору збереження могил захисників України. Тут поховано чимало ветеранів Армії УНР, Галицької армії, УПА, членів ОУН, колишніх комбатантів УНА.

Лише незначна частина наших поховань у ФРН знаходяться на цвинтарях, що визнані пам'ятками місцевого значення, а відтак не потребують оплати – скажімо, як могила полковника Армії УНР Андрія Носаченка у м. Дорнштадт (земля Баден-Вюртемберг).

Однак, навіть за цими могилами слід доглядати – чим за власний кошт займається представник фонду "Героїка" у ФРН Олександр Сухорончак та група його соратників.

Найближчим часом "Героїка" планує з'ясувати вимоги до пам'ятників, що висуваються Управлінням муніципальних кладовищ Мюнхена (Städtische Friedhöfe München), а відтак скласти проєкт і кошторис пам'ятник для могили Миколи Шраменка (гріб №430-3-0235), про що повідомимо додатково.

З попередньої збірки коштів, що проводилась з метою оплати оренди могили хорунжого Армії УНР Сергія Саленка (1891 – 1948), похованого на цвинтарі Фельдмохінг (Feldmoching) в Мюнхені, у фонду залишилось 8275 грн.

Зібрані кошти не були витрачені у зв'язку з тим, що могила була проплачена невідомою особою і збережена щонайменше на 5 років. Зазначена сума, за рішенням Правління фонду, була витрачена на проведення виставки картин "Перші визвольні змагання в картинах Артура Орльонова" у будівлі Національного військово-історичного музею України, зокрема на транспортування 11 картин з Вінниці (Центр історії Вінниці) та Служби зовнішньої розвідки України, а також на придбання 6 рам.

Перелік жертводавців та суми пожертв на оплату могили хорунжого Армії УНР Сергія Саленка:

Ігор Голод – 23 (CAD), Олена Зайцева – 20 (EUR), Тарас Піняжко – 20 (EUR), Теліпський Руслан Юрійович – 500, Земерова Тетяна Юріївна – 200, Антон Дробович – 600, Максименко Арсеній Миколайович – 50, Щербак Роман Олексійович – 150, Ліхновський Зіновій Володимирович – 100, Мисько Нестор Васильович – 200, Христина Сервило – 20 (EUR), Любомир Кузимків – 20 (CAD), Олена Нечай-Носаль – 20 (EUR), Іван Мачинський – 20 (EUR), Мирослава Штурмай – 40 (EUR), Друм Тарас Володимирович – 200, Жертводавець – 998.

Разом: 2 998 грн, 43 CAD, 140 EUR


Докладніше про Миколу Шраменка.

Докладніше про Павла Котовича.

Докладніше про Сергія Саленка.

Докладніше про виставку картин "Перші визвольні змагання в картинах Артура Орльонова".



Підтримати діяльність БФ "Героїка":

————————————————

ПриватБанк: 4149 6090 0301 3192, Цюпка Наталя Романівна

————————————————

Найменування юр. особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Героїка"

Код ЄДРПОУ: 38697076

Валюта рахунку: UAH

№ рахунку: UA343510050000026005602566300

Назва банку: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

МФО (код банку): 351005

Призначення платежу: Благодійний внесок

————————————————

PayPal: heroic.spirit@gmail.com

————————————————

Patreon: https://www.patreon.com/heroyika

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.