У вільний доступ виклали понад пів сотні номерів літературно-мистецьких часописів ХХ століття

55 чисел журналів «Нові поезії», «Наша культура» й «Сяйво» розмістили в електронній бібліотеці «Культура України» та на сайті «Бібліотека українського мистецтва».

Оцифрування та викладення у вільний доступ часописів відбулося в межах проєкту "Екземпляри ХХ. Літературно-мистецька періодика ХХ століття. Частина ІІ", який реалізовує медіа "Читомо" за підтримки Українського культурного фонду.

 

Відтепер доступними стали:

  • 13 номерів журналу "Нові поезії"
  • 22 номери часопису "Наша культура"
  • 20 номерів журналу "Сяйво".
 

Часопис "Нові поезії" − видання поетів Нью-Йоркської групи, що виходило у 1959-1971 роках в Нью-Йорку. У ньому друкували тексти членів групи, а також перекладну поезію. Особливої уваги заслуговує 6 номер часопису за 1964 рік, в якому були опубліковані автографи оригінальних поезій і до кожної з них були подані репродукції художніх робіт. Детальніше про журнал можна почитати в статті Ігоря Котика ""Нові поезії" – журнал поетів без країни"". Оцифровані примірники часопису читайте на сайті "Культура України".

 

Журнал "Наша культура" видавали у 1935-1937 роках у Варшаві, а потім − у 1951-1953 роках у канадському Вінніпезі, куди переїхав його творець − науковець, мовознавець та лексикограф, громадський і церковний діяч Іван Огієнко.

Тут друкували статті з літератури, історії, мистецтва, богослів'я, мовознавства, етнографії, права, археології, палеографії, педагогіки, архітектури, етнографії, театру, музики, філософії; літературні тексти; наукову та літературну критику; ілюстрації та багато іншого. Дослідженням часопису займається професор Микола Тимошик. Відскановані примірники розміщені в електронній бібліотеці "Культура України".

 

Часопис "Сяйво" − видання, якому вдалося передати цікаву й інформативну панораму української культури 1910-х років. Де серйозні дослідження межували з наївним моралізаторством, друкувалися ранні твори Тичини й Рильського, а також "докупи зійшлись Олесь, Вороний і Чупринка". Де можна було прочитати лібрето останньої передсмертної опери Лисенка. Більше про журнал − в матеріалі Олега Коцарева. Оцифровані номери "Сяйва" оприлюднила "Бібліотека українського мистецтва".

"Друкована періодика, яку 50-100 років тому видавали наші попередники, часто залишається незнаною й недоступною загалу. Окремі часописи розкидані по бібліотеках, музеях, приватних колекціях в Україні та діаспорі. Але можливості цифрової ери дають змогу зробити навіть найбільш рідкісні видання відкритими для кожного у будь-якому куточку світу.

Тож для нас було дуже важливо не тільки дослідити архівні літературно-мистецькі часописи, а й дати змогу читачам "погортати" їх й відчути всю тяглість, еволюцію й динамізм наших культурних та мистецьких процесів", − коментує співкураторка проєкту "Екземпляри ХХ" Оксана Хмельовська.

Сканування журналів "Читомо" здійснило у партнерстві із "Музеєм-архівом преси".

Електронна бібліотека "Культура України" НБУ ім. Ярослава Мудрого, яка розмістила оцифровані часописи, була започаткована у 2011 році. Це корпоративний проєкт, в якому беруть участь 29 бібліотек, 22 наукові установи і видавництва, 110 авторів. На сьогодні бібліотека містить близько 13 тисяч відсканованих книжок та журналів.

"Бібліотека українського мистецтва" є некомерційним проєктом й існує уже сім років виключно завдяки волонтерській роботі засновниці. Підтримати бібліотеку можна переказом на картку Приватбанку або підпискою на Patreon.

 

"Екземпляри ХХ. Літературно-мистецька періодика ХХ століття" – це проєкт, спрямований на вивчення знакових періодичних видань про літературу і мистецтво XX століття, які виходили на території України або створювались українцями діаспори. Проєкт реалізовується протягом 2020-2021 років.

Цього року об'єктами досліджень стали 14 журналів: "Сяйво", "Театральне мистецтво", "Перець", "Бібліологічні вісті", "Музика", "Нове мистецтво", "Всесвіт", "Молодняк", "Літературний ярмарок", "Мистецтво L'Art", "Назустріч", "Архітектура Радянської України", "Наша культура", "Нові поезії". Також кілька матеріалів будуть присвячені сучасному стану друкованої мистецької та літературної періодики.

Лонгріди-дослідження цього та попереднього років увійдуть до спеціального друкованого альманаху, який безкоштовно розповсюдять серед вишів, бібліотек та інших установ та організацій, що займаються друкованою періодикою.

Більше про "Екземпляри ХХ" − на сайті проєкту.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.