Спецпроект

Демографічні втрати від Голодомору становили щонайменше 4,5 мільйона– науковці

Втрати через Голодомор 1932—1933 років, голоди 1921—1922 та 1946— 1947 років мали непоправні наслідки для демографічного розвитку України.

Про це йшлося на пресконференції за участю представників Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, що відбулась у Києві, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Результати наукових досліджень демографічних втрат під час Голодомору 1932—1933 років, голодів 1921—1923, 1946—1947 років в Україні озвучила доктор економічних наук, головна наукова співробітниця інституту Наталія Левчук.

В Інституті зауважили, що загальні демографічні втрати складаються з втрат через надсмертність (різниця між загальною кількістю смертей під час голоду і їх очікуваною кількістю, яка могла бути за умови відсутності голоду) і втрат ненародженими (дефіцит народжень).

Левчук зазначила, що за оцінкою науковців, демографічні втрати внаслідок Голодомору в 1932—1934 рр. становлять в Україні через надсмертність 3,9 мільйона, а дефіцит народжень – близько 600 тисяч.

Як зауважила директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАНУ Елла Лібанова, Інститут у співпраці з американськими дослідниками впродовж тривалого часу проводить системні дослідження з відновлення повної і достовірної картини демографічної динаміки України у 1920—1930-х роках.

Для розрахунку втрат було використано метод демографічної реконструкції: відновлення демографічної динаміки України на основі узгодження чисельності населення та основних демографічних параметрів за період між переписами 1926 і 1939 років.

В результаті збору, аналізу та корекції архівної демографічної статистики за кожен рік міжпереписного періоду вдалося здійснити науково обґрунтовану оцінку людських втрат в Україні внаслідок Голодомору 1932—1933 рр.

За словами Лібанової, Україна є однією з небагатьох країн Європи, про яку відома чисельність і склад населення від 1897 року. Щоб з'ясувати кількість жертв Голодомору, науковці провели реконструкцію демографічних рядів.

"Ми вважаємо, що втрати від Голодомору – це не тільки ті, хто загинув через голод, хто вмер через недоїдання. Це і ті люди, які були страчені у спробах вирватися з того голодоморного гетто, яке було створено в сільській місцевості Україні. Це ті, хто не народився через те, що або жінки не могли виносити це дитя, або це ті, від народження кого просто відмовилася родина, розуміючи, що вони не зможуть зберегти цих дітей", - підкреслила вона.

За її словами, Голодомор розпочався наприкінці 1932-го, тож його наслідки населення відчувало вже в 1934 році. "Хтось не народився, хтось народився дуже слабким, хтось просто через шкоду здоров'я (зазнану) в 1933-му році помер у 1934-му році. Ми все ж таки вважаємо, що це є жертви Голодомору", - заявила вона.

Зазначалося, що у підсумку за 1932—1934 рр. від голоду померло 13% від загальної чисельності населення України, зауважують в інституті.

Водночас заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАНУ Олександр Гладун висловив думку, що нині є тенденція щодо перебільшення втрат від Голодомору.

"Ми знаємо, що під час Голодомору держава проводила репресивні заходи, тому було бажання зменшити кількість втрат. Зараз для того, щоб показати і засвідчити те, що Радянський Союз проводив репресивну політику і що Україна постраждала найбільше, проводиться політика щодо перебільшення втрат", - сказав Гладун.

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.