На Тернопільщині знайшли братську могилу бійців УПА

На Тернопільщині в селі Лідихів Кременецького району виявили братську могилу з останками десятьох бійців УПА з Тернопільської, Львівської та Рівненської областей. Зараз триває їх ексгумація.

Про це повідомляє Суспільне.

 

Останки бійців УПА знайшли у братській могилі на глибині півметра. Усі скелети належать чоловікам. Про це розповіла антропологиня Меморіально-пошукового центру "Доля" Ольга Мінейко. За її словами, наймолодшому приблизно 15-17 років, найстаршому – 35. Усі воїни були високого зросту.

"Стан збереження цих кісток незадовільний. Це пов'язано із тим, що самі останки загиблих воїнів ховали за деякий час після смерті. Їх після бою збирали за два-три тижні, ховали вже в зимовий період часу, крім того сама могильна яма досить невелика.

Очевидно, що рештки були просто присипані землею, що призвело до значного руйнування кісткового матеріалу, проте в деяких чоловіків є добре збережені зуби, що зробить можливим аналіз ДНК", – каже антропологиня.

Науковці вважають, що вояків поховали жителі села, каже археолог Ярослав Онищук. Адже тіла поклали акуратно. Бійці були одягненими, збереглися їхні особисті речі.

"Тут є ґудзики від кітелю німецького солдата Вермахту. Тобто, це одяг німецького зразка. Є ґудзики від штанів, бачимо ґудзики від білизни, це означає, що ці люди були одягнені в основному в одяг німецького зразка. Але попри це, ми знаходимо ще ґудзики і залишки одягу радянського зразка.

Це свідчить про те, що це не була якась формація, тобто німці чи солдати Червоної армії, а це відповідає тій історії, що це воїни УПА, які одягалися у все трофейне. У все, що потрапляло під руку", – зазнає Ярослав Онищук.

 

Окрім залишків форми, видно також шматки теплого в'язаного одягу, скло від ліхтарика, гребінець і обручки, каже Ярослав Онищук. Директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета додає, що бій, у якому загинули воїни УПА, відбувся восени 1944 року.

"Тут через поле в урочищі перебували три сотні УПА і війська НКВД провели спецоперацію для того, щоб або вбити, або взяти в полон воїнів УПА.

Бій був доволі жорсткий, були великі сили як УПА, так і були стягнуті великі сили військ НКВД. Притягнули військову техніку, три танки, за певними свідченнями, брали участь у тому бою. Нам відомо, що тут у тому бої загинули 28 воїнів, які представляють три області України і три райони різних областей України", – розповів Святослав Шеремета.

Він наголосив, що на території села Лідихів є ще дві братські могили, однак їх наразі не знайшли.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.