В Англії арехологи знайшли рештки пʼятьох мамонтів льодовикового періоду

В Англії археологи та палеонтологи виявили рештки пʼятьох мамонтів льодовикового періоду: великі останки двох дорослих особин, двох молодих та немовля, які бродили 200 тисяч років тому.

Про це повідомляє The Guardian.

 
Фото: Julian Schwanitz/BBC/Windfall Films

Їх виявили неподалік міста Свіндон разом з інструментами, які використовували неандертальці, які, ймовірно, і полювали на цих 10-тонних звірів.

Також науковці знайшли рештки інших тварин льодовикового періоду: лосів (вдвічі більше їхніх сьогоднішніх нащадків) та крихітних істот, наприклад, гнойових жуків та прісноводних равликів. На цьому місці збереглося навіть насіння, пилок і скамʼянілості рослин, у тому числі різновидів, що вимерли.

Знахідки називають "золотою жилою" через їх стан збереження. Науковці очікують зробити більше відкриттів, оскільки зараз розкопали лише частину ділянки гравійного карʼєру.

 
Фото: DigVentures

"Це одне з найважливіших відкриттів у британській палеонтології. Ці мамонти лежать у землі саме там, де вони померли чверть мільйона років тому – поруч із неймовірними речами, такими як камʼяні знаряддя та равликами, яких вони топтали ногами. У нас є свідчення того, яким був краєвид. Ми знаємо, які там рослини росли.

Дрібниці справді розкривають контекст цих великих культових гігантів. Це неймовірно важливо з погляду розуміння того, як зміна клімату особливо впливає на навколишнє середовище, екосистеми та біологічні види", — сказав біолог Бен Гаррод.

 
Фото: DigVentures

Дослідники вважають, що останки мамонта та артефакти датуються приблизно 220 тисячами років тому — це міжльодовиковий період, відомий як MIS7. Падіння температури змусило неандертальців піти на південь.

Перші мамонти прийшли сюди з Африки близько пʼяти мільйонів років тому. Цей конкретний вид, степовий мамонт, був найбільшим із них і існував приблизно від 1,8 мільйона до приблизно 200 тисяч років тому, і важив до 15 тонн, що у два чи три рази більше за вагу африканського слона.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.