На Житомирщині знайшли поховання солдатів вермахту

У Лугинському районі Житомирської області пошуковці натрапили на поховання 12 німецьких солдатів часів Другої світової війни.

Про це повідомляє у Фейсбуці історико-патріотичне об'єднання "Пошук".

 

"Загалом за 2 дні роботи на локації було виявлено 12 солдатів вермахту і 9 жетонів. Про знахідку було повідомлено представника Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями (так звана організація Фольксбунд) і підготовлено відповідну документацію для подальшої передачі останків солдатів для перепоховання на збірному німецькому військовому кладовищі", - йдеться у повідомленні.

Як зазначили у "Пошуку", останки знайдено під час перевірки інформації від місцевих мешканців про нібито похованих у цьому місці червоноармійців. У процесі розкопок пошуковики натрапили на людські кістки.

Коли ж на шиї одного з солдатів виявили алюмінієвий жетон з номером підрозділу та особистим номером бійця, стало зрозуміло, що в ямах лежать військові вермахту.

 

Зазначається, що поруч з останками виявлено й особисті речі: гребінці, дзеркальце, ніж, презервативи. Серед знайденого – гаманець із квитками на театральну виставу у польському місті Битом, а також Залізний хрест 2-го класу.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.