Справа «Скіфського золота»: Малюська сподівається на позитивні результати під час касації

Міністр юстиції Денис Малюська висловив сподівання, що під час розгляду касаційної скарги РФ щодо рішення Апеляційного суду Амстердама про повернення Україні “скіфського золота” будуть “позитивні результати”.

Про це він заявив у інтерв'ю "Інтерфакс-Україна".

 

"Так само нас ще очікує розгляд касації по скіфському золоту. І теж думаю, що будуть позитивні результати і, з великою вірогідністю, законність рішення попередніх інстанцій підтвердиться", - поінформував міністр.


Як повідомлялося, юридична війна за експонати почалася після того, як ще до окупації півострова Росією, у 2013 році, колекція була вивезена з Криму на виставку в Нідерланди. Виставка "Крим: золото і таємниці Чорного моря" складалася з колекцій п'яти музеїв, один із яких розташований у Києві, а чотири – у Криму (Сімферополь, Керч, Бахчисарай і Херсонес).

Окружний суд Амстердама 14 грудня 2016 року ухвалив рішення про те, що експонати кримських музеїв мають бути повернуті в Україну. Рішення ухвалене на основі конвенції ЮНЕСКО, згідно з якою художні цінності мають бути повернуті суверенній державі, що надала їх для тимчасової експозиції.

28 березня 2017 року Апеляційний суд Амстердама отримав від представників кримських музеїв апеляцію на це рішення суду.

28 жовтня 2020 року Апеляційний суд в Амстердамі задовольнив прохання України у справі про "скіфське золото" щодо відведення судді через підтвердження зв'язку головуючого судді з адвокатами кримських музеїв, що може свідчити про його упередженість під час розгляду справи.

26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Амстердама, де проходили слухання по суті в справі про належність колекції "скіфського золота", ухвалив рішення повернути експонати виставки "Крим. Золотий острів у Чорному морі" на територію суверенної держави Україна.

Саме "скіфське золото", доки триває судова тяганина, зберігається в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".