«Піккардійська Терція» дає нове життя стрілецькій пісні

Вокальна формація «Піккардійська Терція» осучаснила прочитання знаної стрілецької пісні «Йде січове військо», написаної понад сто років тому Михайлом Гайворонським

Про це повідомив художній керівник вокальної формації "Піккардійська Терція" Володимир Якимець.

 

"Уже понад два тижні кожен із нас бореться на різних фронтах: хтось – чергує на блокпості, хтось – волонтерить, хтось – допомагає біженцям, хтось - розливає бандерівське смузі. Але і як творчі люди ми не могли залишитися осторонь - і в музичний спосіб також висловили свою громадянську позицію. Ми наважилися замінити у пісні геніального автора Михайла Гайворонського слово "січове" на "українське"", - розповів Якимець.

Він наголосив, що Українське військо – це зараз усі: і наші мужні воїни, і безстрашна тероборона, і жертовні волонтери, і лікарі, і журналісти, і навіть добровольці міжнародного легіону, які з'їхалися до України з усього світу.

Окрім того, вокальна формація "Піккардійська Терція" дописала у пісні новий куплет: "Йде українське військо, звитяги година. Як поборем ворогів - все буде Україна!".

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.