Вулиця Сахарова в Івано-Франківську: заява дисидентів та реакція мера

Колишні радянські політв'язні пропонують зберегти назву вулиці в Івано-Франківську на честь Андрія Сахарова

13 квітня Івано-Франківська міська рада ухвалила рішення про перейменування 25 вулиць, названих на честь культурних, політичних та наукових діячів Росії.

Серед перейменованих - вулиця Сахарова. Вона отримала назву Української Перемоги.

Колишні радянські політв'язні опублікували звернення до до міської ради та міського голови Івано-Франківська із закликом не позбавляти місто топоніму на честь Андрія Сахарова.

"Молоді роки свого життя ми віддали боротьбі проти комуністичної імперії, за що каралися у в'язницях і таборах. Зовсім небагато громадян тоталітарної держави наважувалися тоді допомогти нам або підтримати нас.

Найактивнішим і найвпливовішим нашим захисником був Андрій Дмитрович Сахаров. Попри погрози та переслідування з боку влади, що ненавиділа його, він, як міг, невтомно боровся за наше визволення.

Сьогодні, повертаючись до нині вже історичних документів, листів, звернень, інтерв'ю, бачимо, як великий громадянин Андрій Сахаров постійно активно захищав права українських політичних в'язнів, зокрема Василя Стуса та багатьох інших. Саме ми, українські громадяни різного етнічного походження, найчастіше згадувалися у його виступах і письмових документах.

Раптова смерть Андрія Дмитровича була для нас трагічною подією. Ми впевнені: якби Андрій Дмитрович був живий, він був би з нами, з Україною, а не зі злочинцем Путіним" - йдеться у зверненні.

Заява підписали Семен Глузман, Микола Горбаль, Мустафа Джемілєв, Йосиф Зісельс, Ігор Калинець, Мирослав Маринович, Володимир Мармус, Богдан Ребрик, Зорян Попадюк, Юрій Шухевич, Василь Овсієнко.

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків уже відреагував на це зверненя і заявив, що частину вулиці Сахарова збережуть з попередньою назвою, а частину таки перейменують.

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.