У Софійському соборі знайшли потаємну гробницю

У Софійському соборі знайшли мощі київського митрополита Рафаїла Заборовського, які вважалися знищеними радянською владою

Напередодні Дня Києва у Софійському соборі Національного заповідника "Софія Київська" були проведені роботи з виконання архітектурного зондажу гробниці Рафаїла Заборовського. Донедавна вважалося, що кістки київського митрополита, були знищені за радянської доби, але мощі вціліли. 

 

За часів правління Рафаїла Заборовського в Києві були закладені, збудовані або відновлені шедеври архітектури - Андріївська церква, дзвіниця Києво-Печерського монастиря, Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії, грецький Катерининський монастир на Подолі, дзвіниця та мури Святої Софії, Брама Заборовського та Митрополичий палац на подвір'ї Софійського собору.

"Будівельні роботи, які проходили в Києві за архієпископа Рафаїла, за своїм масштабом та значенням можна порівняти лише з добою гетьмана Івана Мазепи. Знаково, що саме зараз ми розгадали таємницю і зможемо належним чином оцінити внесок як самого київського митрополита, так і українських вчених. Адже вони, часто ціною свого життя, берегли українську історію та духовність", - зазначив Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики. 

Після смерті тіло митрополита Рафаїла перебувало відкритим для огляду у підземній крипті Софійського собору. У середині XIX ст. вхід до митрополичого склепу був закритий чавунними плитами.

Вважалося, що кістки Рафаїла Заборовського деякий час зберігалися у фондах заповідника і були знищені за радянської доби з формулюванням – "не мають наукової цінності". Але дослідження останніх місяців повністю спростували ці уявлення. 

Наразі відомо, що у 1937 році археологи на чолі із Теодосієм Мовчанівським відкрили гробницю митрополита Рафаїла, вилучили звідти предмети, а мощі повернули у крипту і замурували гробницю. 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.