У Софійському соборі знайшли потаємну гробницю

У Софійському соборі знайшли мощі київського митрополита Рафаїла Заборовського, які вважалися знищеними радянською владою

Напередодні Дня Києва у Софійському соборі Національного заповідника "Софія Київська" були проведені роботи з виконання архітектурного зондажу гробниці Рафаїла Заборовського. Донедавна вважалося, що кістки київського митрополита, були знищені за радянської доби, але мощі вціліли. 

 

За часів правління Рафаїла Заборовського в Києві були закладені, збудовані або відновлені шедеври архітектури - Андріївська церква, дзвіниця Києво-Печерського монастиря, Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії, грецький Катерининський монастир на Подолі, дзвіниця та мури Святої Софії, Брама Заборовського та Митрополичий палац на подвір'ї Софійського собору.

"Будівельні роботи, які проходили в Києві за архієпископа Рафаїла, за своїм масштабом та значенням можна порівняти лише з добою гетьмана Івана Мазепи. Знаково, що саме зараз ми розгадали таємницю і зможемо належним чином оцінити внесок як самого київського митрополита, так і українських вчених. Адже вони, часто ціною свого життя, берегли українську історію та духовність", - зазначив Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики. 

Після смерті тіло митрополита Рафаїла перебувало відкритим для огляду у підземній крипті Софійського собору. У середині XIX ст. вхід до митрополичого склепу був закритий чавунними плитами.

Вважалося, що кістки Рафаїла Заборовського деякий час зберігалися у фондах заповідника і були знищені за радянської доби з формулюванням – "не мають наукової цінності". Але дослідження останніх місяців повністю спростували ці уявлення. 

Наразі відомо, що у 1937 році археологи на чолі із Теодосієм Мовчанівським відкрили гробницю митрополита Рафаїла, вилучили звідти предмети, а мощі повернули у крипту і замурували гробницю. 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.