В Естонії почали переносити радянське військове поховання

Жертв війни перепоховають на кладовище, а пам'ятник передадуть в музей

Про це повідомляє "Європейська правда".

 

Вранці 12 вересня у парку Рааді в місті Тарту розпочали перенесення могил та останків жертв Другої світової війни і радянських солдатів.

Бронзову скульптуру з поховання буде переміщено до Тартуського міського музею. 

У вівторок археологи Естонського військового музею розпочнуть вилучення останків людей, похованих поруч із пам'ятником. 

Передбачається, що у парку поховано близько 250 осіб. Це особи, які були засуджені до страти в Лемматсі, а також червоноармійці, що загинули в боях у Тарту та його околицях.

Останки жертв війни будуть перепоховані на цвинтарі. На час робіт поліція запровадила на околицях пам'ятника заборону на перебування. 

Роботи із вилучення останків триватимуть до кінця тижня.

Роботам передувала заупокійна молитва, яку провели священнослужителі.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.