Пушкін залишається у Харкові

Харківська обласна рада відмовилась перейменувати російський драматичний театр імені Пушкіна

Під час Голодомору, 17 листопада 1933 року у Харкові було створено російський драматичний театр. Першим керівником театру був режисер Ленінградського академічного театру драми. З собою він також привіз і акторів. 

У 1949 році театру присвоєно ім'я Пушкіна.

1 березня 2022 року колектив театру ухвалив рішення прибрати з назви слово "російський", однак рішення за законодавством має ухвалювати обласна рада. До органів влади були надіслані відповідні листи.

На засідання депутатської комісії ініціатива була підтримана. Однак, 20 вересня на сесії Харківської обласної ради депутати провалили голосування за перейменування Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна.

У сесійну залу було винесено два проєкти. За однією пропозицією, пропонували прибрати у назві Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна лише слово "російський". Іншою пропозицією пропонували прибрати з назви і "російський", і "Пушкіна".

За вилучення з назви слова "російський" проголосували 55 депутатів. Назву без "Пушкіна" та "російського" підтримали 44 депутати. Для ухвалення рішення необхідний 61 голос. Тому жодна з пропозицій не була підтримана.

На сесії депутат від "Блоку Кернеса" та голова бюджетної комісії Людмила Немикіна виступила проти зміни назви театру. Вона заявила, що зміна назви буде варварством, оскільки Пушкін - це світове надбання. Депутати від Блоку Кернеса взагалі не голосували. 

 







Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.