У Дніпрі тепер є вулиці Степана Бандери, Квітки Цісик та Єлисавети ІІ

У Дніпрі тепер є вулиці на честь Степана Бандери, Петра Яцика, Квітки Цісик, Ніла Армстронга, Єлизавети ІІ, Бехтовена, Генерала Капустянського

Міський голова Дніпра Борис Філатов повідомив, що одна з центральних вулиць Дніпра відтепер носить ім'я Степана Бандери.

Загалом Дніпровська міська рада ухвалила рішення про перейменування 45 топонімів:

Вул. 1 Травня – Вул. Архітектора Заболотного

Вул. Алеутська – Вул. Двірцева

Вул. Арбатська – Вул. Директорського Будинку

Вул. Армавірська – Вул. Бондаревої Криниці

Вул. Байкальска — Вул. Старочумацька

Вул. Балашовська – Вул. Гульдівська

Вул. Барнаульська – Вул. Братів П'ятигорських

Вул. Боброва – Вул. Майдан Озерний

Вул. Виборзька – Вул. Аудиторна

Вул. Водоп'янова – Вул. Сухий Яр

Вул. Воронезька – Вул. Петра Яцика

Вул. Гулі Корольової – Вул. Квітки Цісик

Вул. Давидова – Вул. Карла Роде

Пров. Давидова – Пров. Родевський

Туп. Давидова – Туп. Родевський

Вул. Декабристів – Вул. Андрія Розумовського

Вул. Достоєвського – Вул. Довжок

Вул. Єрмака – Вул. Великий Яр

Вул. Єрмолової – Вул. Василя Сліпака

Вул. Казакова – Вул. Ніла Армстронга

Вул. Лебедєва-Кумача – Вул. Бетховена

Вул. Лізи Чайкіної – Вул. Піхоти Короля

Вул. Ломоносова – Вул. Олександра Туашева

Вул. Мінусинська – Вул. Китайгородська

Пров. Мінусинський – Пров. Китайгородський

Озеро Московське – Плесо Ломівське

Вул. Нахімова – Вул. Міського Лісу

Вул. Невська – Вул. Христичівська

Вул. Нижньогородська – Вул. Щемилівська

Вул. Новомосковська – Вул. Самарчуцька

Вул. Оренбурзька – Вул. Мечетна

Вул. Пестеля – Вул. Скарбна

Вул. Путилівська – Вул. Юлії Залюбовської

Вул. Пушкіна – Вул. Василя Бабенка (Амур-Нижньодніпровський район)

Вул. Пушкіна – Вул. Ямпольська (Новокодацький район)

Пров. Пушкіна – Пров. Ямпольський

Вул. Саранська – Вул. Детальбудівська

Вул. Степана Разіна – Вул. Вільхового Лісу

Вул. Суворова – Вул. Алана Шепарда

Вул. Тверська – Вул. Яскрава

Вул. Томська – Вул. Німецька

Вул. Холмогорська – Вул. Генерала Капустянського

Вул. Шмідта – Вул. Степана Бандери

Вул. Юдіна – Вул. Танцюрина Балка

 

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.