У Дніпрі тепер є вулиці Степана Бандери, Квітки Цісик та Єлисавети ІІ

У Дніпрі тепер є вулиці на честь Степана Бандери, Петра Яцика, Квітки Цісик, Ніла Армстронга, Єлизавети ІІ, Бехтовена, Генерала Капустянського

Міський голова Дніпра Борис Філатов повідомив, що одна з центральних вулиць Дніпра відтепер носить ім'я Степана Бандери.

Загалом Дніпровська міська рада ухвалила рішення про перейменування 45 топонімів:

Вул. 1 Травня – Вул. Архітектора Заболотного

Вул. Алеутська – Вул. Двірцева

Вул. Арбатська – Вул. Директорського Будинку

Вул. Армавірська – Вул. Бондаревої Криниці

Вул. Байкальска — Вул. Старочумацька

Вул. Балашовська – Вул. Гульдівська

Вул. Барнаульська – Вул. Братів П'ятигорських

Вул. Боброва – Вул. Майдан Озерний

Вул. Виборзька – Вул. Аудиторна

Вул. Водоп'янова – Вул. Сухий Яр

Вул. Воронезька – Вул. Петра Яцика

Вул. Гулі Корольової – Вул. Квітки Цісик

Вул. Давидова – Вул. Карла Роде

Пров. Давидова – Пров. Родевський

Туп. Давидова – Туп. Родевський

Вул. Декабристів – Вул. Андрія Розумовського

Вул. Достоєвського – Вул. Довжок

Вул. Єрмака – Вул. Великий Яр

Вул. Єрмолової – Вул. Василя Сліпака

Вул. Казакова – Вул. Ніла Армстронга

Вул. Лебедєва-Кумача – Вул. Бетховена

Вул. Лізи Чайкіної – Вул. Піхоти Короля

Вул. Ломоносова – Вул. Олександра Туашева

Вул. Мінусинська – Вул. Китайгородська

Пров. Мінусинський – Пров. Китайгородський

Озеро Московське – Плесо Ломівське

Вул. Нахімова – Вул. Міського Лісу

Вул. Невська – Вул. Христичівська

Вул. Нижньогородська – Вул. Щемилівська

Вул. Новомосковська – Вул. Самарчуцька

Вул. Оренбурзька – Вул. Мечетна

Вул. Пестеля – Вул. Скарбна

Вул. Путилівська – Вул. Юлії Залюбовської

Вул. Пушкіна – Вул. Василя Бабенка (Амур-Нижньодніпровський район)

Вул. Пушкіна – Вул. Ямпольська (Новокодацький район)

Пров. Пушкіна – Пров. Ямпольський

Вул. Саранська – Вул. Детальбудівська

Вул. Степана Разіна – Вул. Вільхового Лісу

Вул. Суворова – Вул. Алана Шепарда

Вул. Тверська – Вул. Яскрава

Вул. Томська – Вул. Німецька

Вул. Холмогорська – Вул. Генерала Капустянського

Вул. Шмідта – Вул. Степана Бандери

Вул. Юдіна – Вул. Танцюрина Балка

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.