У Василькові замість вулиць Винниченка та Костомарова будуть Радісні, Добросусідські та Історичні

Васильківська міська рада проявила свій національний інфантилізм

Як повідомила міська голова Василькова Наталія Баласинович, 6 вересня Васильківська міська рада ухвалила рішення про перейменування 132 вулиць у міській громаді.

 

З мапи міста зникли російські та радянські назви. Але не тільки. Під перейменування потрапили вулиці Володимира Винниченка (письменник, політик, перший український прем'єр-міністр у 1917-1918 рр.), Миколи Костомарова (історик) та пожежника-чорнобильця Миколи Титенка. При цьому вулиця Декабристів зберегла свою назву (але пообіцяли її назву винести на громадське обговорення).

Ще більший подив викликають нові назви вулиць у Василькові та довколішних селах: Весняна, Кленова, Бузкова, Світла, Шовковична, Творча, Медова, Світанкова, Трояндова, Пшенична, Липова, Родинна, Доброти, Мужності - і ще кілька десятків подібних, нібито "нейтральних", топонімів.

"Компоти і гербарії", "матьорі садоводи", "інфантилізм та малоросійство", "малоросійська оперетка", "суміш безвідповідальності і довбойобства" - найбезневинніші коментарі, що отримала ця новина у соцмережах, зокрема на сторінці Алли Колбовської.

Після зливи критики очільниця старовинного міста Василькова, відомого ще з давньоруських часів, Наталія Баласинович обмежила можливість коментування під новиною про перейменування.

 
 
 
 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".