У Василькові замість вулиць Винниченка та Костомарова будуть Радісні, Добросусідські та Історичні

Васильківська міська рада проявила свій національний інфантилізм

Як повідомила міська голова Василькова Наталія Баласинович, 6 вересня Васильківська міська рада ухвалила рішення про перейменування 132 вулиць у міській громаді.

 

З мапи міста зникли російські та радянські назви. Але не тільки. Під перейменування потрапили вулиці Володимира Винниченка (письменник, політик, перший український прем'єр-міністр у 1917-1918 рр.), Миколи Костомарова (історик) та пожежника-чорнобильця Миколи Титенка. При цьому вулиця Декабристів зберегла свою назву (але пообіцяли її назву винести на громадське обговорення).

Ще більший подив викликають нові назви вулиць у Василькові та довколішних селах: Весняна, Кленова, Бузкова, Світла, Шовковична, Творча, Медова, Світанкова, Трояндова, Пшенична, Липова, Родинна, Доброти, Мужності - і ще кілька десятків подібних, нібито "нейтральних", топонімів.

"Компоти і гербарії", "матьорі садоводи", "інфантилізм та малоросійство", "малоросійська оперетка", "суміш безвідповідальності і довбойобства" - найбезневинніші коментарі, що отримала ця новина у соцмережах, зокрема на сторінці Алли Колбовської.

Після зливи критики очільниця старовинного міста Василькова, відомого ще з давньоруських часів, Наталія Баласинович обмежила можливість коментування під новиною про перейменування.

 
 
 
 

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".