Місцева влада кількох міст відмовляється демонтувати російські пам'ятники

У Кривому Розі, Полонному та Краматорську вигадали причину не зносити пам'ятники Пушкіну

У Кривому Розі, Полонному та Краматорську вигадали причину не зносити пам'ятники Пушкіну. Про це повідомляє ГО "Декомунізація. Україна".

Так, начальниця управління культури Криворізької міської ради Наталя Стрига на звернення щодо демонтажу у Кривому Розі пам'ятники Пушкіну, Лермонтову і Толстому відповіла, що "зазначені роботи не є першочерговими і фінансування їх не здійснюється".

Перший заступник голови Полтавської міськради Валерій Пархоменко заявив, що не можуть спрямувати кошти на демонтаж пам'ятника російському військовому діячеві Ватутіну.

А начальниця відділу культури та туризму Полонської міської ради (Хмельницька область) Тетяна Ярославська стверджує, що бюст Пушкіна знімуть "за наявності коштів на демонтаж". Щоправда, після публічного розголосу у Полонному пообіцяли зняти символ російської культурної експансії.

Також ніби через нестачу коштів відмовились демонтувати пам'ятник Пушкіну у Краматорську.

Київ, пам'ятник Пушкіну також досі не демонтовано
Київ, пам'ятник Пушкіну також досі не демонтовано

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.