У Києві відкрили першу у світі музичну кафедру ЮНЕСКО

У Національній музичній академії України ім. П.І.Чайковського 9 березня відкрили першу у світі музичну кафедру ЮНЕСКО «Музика, освіта, наука – заради миру»

Про це повідомляє Укрінформ.

З цієї нагоди 9 березня на майдані Незалежності відбувся концерт симфонічного оркестру "Київ-Класик" під орудою керівника кафедри, Артиста ЮНЕСКО в ім'я миру Германа Макаренка, у програмі якого пролунали гімн України та гімн Європи - фрагмент "Оди до радості" Людвіга ван Бетховена.

"Дата відкриття кафедри є знаменною з двох причин: по-перше, сьогодні день народження символу української незламності Тараса Шевченка, а, по-друге, саме цього дня рік тому відбулася мистецька акція "Вільне небо/Free Sky". Тоді на майдані Незалежності Герман Макаренко з оркестром "Київ-Класик" заявив усьому світові, що українська культура незламна і готова до боротьби", - сказав проректор з навчальної роботи Національної музичної академії Віктор Бондарчук.

Кафедри ЮНЕСКО різного гуманітарного спрямування є у багатьох вишах, але музична, яка відкрилась у Національній музичній академії, - перша і поки що єдина у світі.

"Вона буде популяризувати українську культуру в Європі і світі і презентувати нашу країну і нашу музичну академію та її досягнення. Наша перевага полягає в тому, що музика як символ єднання націй, держав і континентів може достукатися до всіх сердець. На сьогодні ми формуємо кафедру як структурний підрозділ і надалі будемо реалізувати наші освітні і державні проєкти", - сказав Віктор Бондарчук.

Програма UNITWIN/Кафедри ЮНЕСКО започаткована у 1992 році та підтримує створення кафедр ЮНЕСКО і мереж UNITWIN у ключових пріоритетних галузях, що стосуються сфер компетенції Організації - освіта, природні та соціальні науки, культура і комунікації. Сьогодні у світі діє 851 кафедра ЮНЕСКО у понад 115 державах-членах.

У вишах та наукових закладах України створено і діють 10 кафедр ЮНЕСКО у галузях філософії людського спілкування, застосування інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, превентивної освіти та соціальної політики, екології техногенних регіонів, кріобіології, прав людини і демократії.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.