IN MEMORIAM: помер член ОУН Микола Петрущак

4 квітня в м. Самборі на 94 році життя помер Микола Петрущак – «Малий» – член ОУН, станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, Почесний громадянин м. Самбора

Про це написав на своїй Facebook-сторінці історик Микола Посівнич.

Микола Петрущак народився 6 січня 1930 р. в с. Сторона Дрогобицького району Львівської обл. в національно-свідомій сім'ї вояка Галицької армії Якима і Таціянни. У 1942–1944 рр. навчався у Дрогобицький гімназії. В 1944 р. під час облав НКВДисти спалили рідну хату, заарештували сестру Марію, а родину вивезли в Сибір.

Член Юнацтва ОУН з 1943 р., псевдо "Малий". У квітні 1945 р. в бою з НКВДистами в УПА загинув стрийко Микола, у липні – брати Василь та Терентій. Навчання в Бориславському медучилищі покинув через переслідування НКВД.

В 1947 р. розвідник самооборонного кущового відділу (СКВ ОУН) "Вихора", згодом "Шума". Весною 1947 р. арештований, перебував у колонії для неповнолітніх у Дрогобичі та у львівській тюрмі "Бригідки". Літом 1948 р. під час етапування до місця відбування покарання йому вдалося втекти на станції Лозова в Харківської обл. і повернутися додому.

Після повернення продовжував підпільну боротьбу. У травні 1949 р. під час виконання доручення повстанців потрапив у засідку, був тяжко поранений та затриманий МГБ. Під час слідства його утримували в тюрмах Борислава, Дрогобича та у Львівській пересильній тюрмі № 25. Того ж року засуджений до 10-ти років ув'язнення у виправних таборах і до 5-ти років позбавлення громадянських прав. Відбував покарання в таборах Інти, Абезь Комі АРСР.

Звільнений у 1956 р. та повернувся на Батьківщину. Закінчив Львівське медичне училище, працював фельдшером в селах Самбірського району. З дружиною Ярославою Ліськевич виховали трьох доньок, дочекалися п'ятьох внуків.

Після повернення з таборів наприкінці 1950 рр. брав участь у діяльності підпільної Греко-католицької церкви, а пізніше боровся з 1987 р. за її легалізацію. В процесі здобуття Україною незалежності активно включився у громадську та політичну діяльність. З 1990 р. член Головної булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. ген. Романа Шухевича – "Тараса Чупринки" та станичний ветеранів Самбірської станиці Братства ОУН–УПА, засновник в 1992 р. Самбірської районної організації Конгресу Українських Націоналістів. Учасник установчих конференцій товариств Меморіал (Київ, 05.03.1989; Львів, 27.05.1989) та Зелений світ (Київ, 26-29.10.1989).

Організатор і постійний учасник відзначення державних та національно-культурних свят. Пропагував історію створення УГВР у с. Сприня 1944 р. та її президента Кирила Осьмака, інших патріотів і борців за свободу від московських окупантів, був ініціатор побудови символічних могил, встановлення меморіальних таблиць та пам'ятників (Степанові Бандері, творцям УГВР, Степану Стебельському – "Хріну", Тетяні Черешньовській, Меморіалу Героям АТО), завжди своїм запалюючим патріотичним словом звертався до молоді.

Автор спогадів "Тернистими дорогами правди. Дрогобич, 2015. 340 с.", книг "Катакомбна церква" (1994, 2006), "Історичний огляд медичної допомоги Самбірщини" (2007) та багатьох статей й інтерв'ю у ЗМІ про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА та окремих підпільників, відроджував і зберігав пам'яті про бойових побратимів.

 

Теми

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.