IN MEMORIAM: помер член ОУН Микола Петрущак

4 квітня в м. Самборі на 94 році життя помер Микола Петрущак – «Малий» – член ОУН, станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, Почесний громадянин м. Самбора

Про це написав на своїй Facebook-сторінці історик Микола Посівнич.

Микола Петрущак народився 6 січня 1930 р. в с. Сторона Дрогобицького району Львівської обл. в національно-свідомій сім'ї вояка Галицької армії Якима і Таціянни. У 1942–1944 рр. навчався у Дрогобицький гімназії. В 1944 р. під час облав НКВДисти спалили рідну хату, заарештували сестру Марію, а родину вивезли в Сибір.

Член Юнацтва ОУН з 1943 р., псевдо "Малий". У квітні 1945 р. в бою з НКВДистами в УПА загинув стрийко Микола, у липні – брати Василь та Терентій. Навчання в Бориславському медучилищі покинув через переслідування НКВД.

В 1947 р. розвідник самооборонного кущового відділу (СКВ ОУН) "Вихора", згодом "Шума". Весною 1947 р. арештований, перебував у колонії для неповнолітніх у Дрогобичі та у львівській тюрмі "Бригідки". Літом 1948 р. під час етапування до місця відбування покарання йому вдалося втекти на станції Лозова в Харківської обл. і повернутися додому.

Після повернення продовжував підпільну боротьбу. У травні 1949 р. під час виконання доручення повстанців потрапив у засідку, був тяжко поранений та затриманий МГБ. Під час слідства його утримували в тюрмах Борислава, Дрогобича та у Львівській пересильній тюрмі № 25. Того ж року засуджений до 10-ти років ув'язнення у виправних таборах і до 5-ти років позбавлення громадянських прав. Відбував покарання в таборах Інти, Абезь Комі АРСР.

Звільнений у 1956 р. та повернувся на Батьківщину. Закінчив Львівське медичне училище, працював фельдшером в селах Самбірського району. З дружиною Ярославою Ліськевич виховали трьох доньок, дочекалися п'ятьох внуків.

Після повернення з таборів наприкінці 1950 рр. брав участь у діяльності підпільної Греко-католицької церкви, а пізніше боровся з 1987 р. за її легалізацію. В процесі здобуття Україною незалежності активно включився у громадську та політичну діяльність. З 1990 р. член Головної булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. ген. Романа Шухевича – "Тараса Чупринки" та станичний ветеранів Самбірської станиці Братства ОУН–УПА, засновник в 1992 р. Самбірської районної організації Конгресу Українських Націоналістів. Учасник установчих конференцій товариств Меморіал (Київ, 05.03.1989; Львів, 27.05.1989) та Зелений світ (Київ, 26-29.10.1989).

Організатор і постійний учасник відзначення державних та національно-культурних свят. Пропагував історію створення УГВР у с. Сприня 1944 р. та її президента Кирила Осьмака, інших патріотів і борців за свободу від московських окупантів, був ініціатор побудови символічних могил, встановлення меморіальних таблиць та пам'ятників (Степанові Бандері, творцям УГВР, Степану Стебельському – "Хріну", Тетяні Черешньовській, Меморіалу Героям АТО), завжди своїм запалюючим патріотичним словом звертався до молоді.

Автор спогадів "Тернистими дорогами правди. Дрогобич, 2015. 340 с.", книг "Катакомбна церква" (1994, 2006), "Історичний огляд медичної допомоги Самбірщини" (2007) та багатьох статей й інтерв'ю у ЗМІ про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА та окремих підпільників, відроджував і зберігав пам'яті про бойових побратимів.

 

Теми

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.

КГБ УРСР проти "Летючих козаків" ВПС США

У москві поставили завдання перед кгб урср збирати всю доступну інформацію про всіх українців, які пішли на службу до армії США. Їх розглядали як таких, що можуть бути використані з диверсійною і шпигунською метою проти срср. Так, керівництво кгб з настороженістю сприймало здобуті агентурою відомості про "збільшення американцями набору до армії молоді українського походження".

"Сто днів" або останній король: епізод з історії визвольних змагань литовського народу

Кожному в Україні, мабуть, відомі події Української революції. Зокрема, обставини реставрації гетьманської влади у 1918 році. Втім, спроби повернення до історичних форм правління, у ту добу боротьби за незалежність колишніх підневільних Росії народів, характерні не лише для України. Подібне відбулося і у Литві. Майже одночасно з реалізацією ідей українського ІІ Гетьманату народився литовський монархічний проект.

Інтелектуали за викликом. Хто й навіщо створив легенду про "Петра Великого"

Як європейські інтелектуали волею, чи неволею допомагали російському імператору Петру І відбілювати власну репутацію.