IN MEMORIAM: помер член ОУН Микола Петрущак

4 квітня в м. Самборі на 94 році життя помер Микола Петрущак – «Малий» – член ОУН, станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА, Почесний громадянин м. Самбора

Про це написав на своїй Facebook-сторінці історик Микола Посівнич.

Микола Петрущак народився 6 січня 1930 р. в с. Сторона Дрогобицького району Львівської обл. в національно-свідомій сім'ї вояка Галицької армії Якима і Таціянни. У 1942–1944 рр. навчався у Дрогобицький гімназії. В 1944 р. під час облав НКВДисти спалили рідну хату, заарештували сестру Марію, а родину вивезли в Сибір.

Член Юнацтва ОУН з 1943 р., псевдо "Малий". У квітні 1945 р. в бою з НКВДистами в УПА загинув стрийко Микола, у липні – брати Василь та Терентій. Навчання в Бориславському медучилищі покинув через переслідування НКВД.

В 1947 р. розвідник самооборонного кущового відділу (СКВ ОУН) "Вихора", згодом "Шума". Весною 1947 р. арештований, перебував у колонії для неповнолітніх у Дрогобичі та у львівській тюрмі "Бригідки". Літом 1948 р. під час етапування до місця відбування покарання йому вдалося втекти на станції Лозова в Харківської обл. і повернутися додому.

Після повернення продовжував підпільну боротьбу. У травні 1949 р. під час виконання доручення повстанців потрапив у засідку, був тяжко поранений та затриманий МГБ. Під час слідства його утримували в тюрмах Борислава, Дрогобича та у Львівській пересильній тюрмі № 25. Того ж року засуджений до 10-ти років ув'язнення у виправних таборах і до 5-ти років позбавлення громадянських прав. Відбував покарання в таборах Інти, Абезь Комі АРСР.

Звільнений у 1956 р. та повернувся на Батьківщину. Закінчив Львівське медичне училище, працював фельдшером в селах Самбірського району. З дружиною Ярославою Ліськевич виховали трьох доньок, дочекалися п'ятьох внуків.

Після повернення з таборів наприкінці 1950 рр. брав участь у діяльності підпільної Греко-католицької церкви, а пізніше боровся з 1987 р. за її легалізацію. В процесі здобуття Україною незалежності активно включився у громадську та політичну діяльність. З 1990 р. член Головної булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. ген. Романа Шухевича – "Тараса Чупринки" та станичний ветеранів Самбірської станиці Братства ОУН–УПА, засновник в 1992 р. Самбірської районної організації Конгресу Українських Націоналістів. Учасник установчих конференцій товариств Меморіал (Київ, 05.03.1989; Львів, 27.05.1989) та Зелений світ (Київ, 26-29.10.1989).

Організатор і постійний учасник відзначення державних та національно-культурних свят. Пропагував історію створення УГВР у с. Сприня 1944 р. та її президента Кирила Осьмака, інших патріотів і борців за свободу від московських окупантів, був ініціатор побудови символічних могил, встановлення меморіальних таблиць та пам'ятників (Степанові Бандері, творцям УГВР, Степану Стебельському – "Хріну", Тетяні Черешньовській, Меморіалу Героям АТО), завжди своїм запалюючим патріотичним словом звертався до молоді.

Автор спогадів "Тернистими дорогами правди. Дрогобич, 2015. 340 с.", книг "Катакомбна церква" (1994, 2006), "Історичний огляд медичної допомоги Самбірщини" (2007) та багатьох статей й інтерв'ю у ЗМІ про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА та окремих підпільників, відроджував і зберігав пам'яті про бойових побратимів.

 

Теми

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.