ОУНівський артефакт Афганської війни

Природно, що ОУН засуджувала вторгнення Радянського Союзу в Афганістан і співчувала моджахедам. Адже це вкладалося в її концепцію Антибільшовицького Блоку Народів. АБН проводив активну політику підтримки поневолених Москвою народів і виступав за національні революції та створення незалежних держав на руїнах СРСР. Це вважалося найефективнішим засобом закрити тему російського імперіалізму і забезпечити стабільний мир. Але цього не розуміли, та й нині, на жаль, не розуміють західні еліти, які бояться розпаду Російської Федерації та неконтрольованої міграції й невизначеності, в таких обставинах, стосовно власника ядерної зброї…

 

Природно, що Організація Українських Націоналістів засуджувала вторгнення Радянського Союзу в Афганістан і співчувала моджахедам. Адже це вкладалося в її концепцію АБН – Антибільшовицького Блоку Народів. АБН проводив активну політику підтримки поневолених Москвою народів і виступав за національні революції та створення незалежних держав на руїнах СРСР.

Це вважалося (і вважається) найефективнішим засобом закрити тему російського імперіалізму і забезпечити стабільний мир.

Але цього не розуміли, та й нині, на жаль, не розуміють західні еліти, які бояться розпаду Російської Федерації та неконтрольованої міграції й невизначеності, в таких обставинах, стосовно власника ядерної зброї…

Однак західні еліти – на Заході, а в українців "немає іншого Дніпра", як писав Тарас Шевченко.

Листівка, текст якої можна тут бачити, була виявлена кілька років тому в Архіві ОУН, який знаходиться в Українській Інформаційній Службі в Лондоні – Ukrainian Information Service – London. Існує вона в одному екземплярі. Виготовлена на звичайному папері, на відміну від більшості листівок, які масово виготовлялися в друкарні Української Видавничої Спілки на 200 Liverpool Road ось на цьому агрегаті.

 

"На цій машині (випуску 1969 р.) понад 40 років друкували такі видання, як журнал "Визвольний шлях", газ. "Шлях перемоги", певний час "Українську Думку", та величезну кількість бюлетнів, книг, брошур і листівок. Через метал цього агрегату пройшли твори всіх наших дисидентів, підпільні видання для України."

Володимир Павлюк, який працював багато років друкарем, пригадує, що дуже тонкий папір цих листівок постійно налипав на ротори друкарської машини, завдавав багато клопотів, але не було ради – відтирали, мили і друкували, друкували… Тонкий папір – то для того, щоб листівки в якомога більшій кількості вміщалися в підошви черевиків, палітурки книг та інші речі, для доправлення до України.

Та повернемося до тексту листівки, яку не потрібно було приховувати по дорозі до Афганістану, адже проти тодішньої "Спеціальної військової операції" Кремля повстав увесь цивілізований світ.

 

Архів ОУН в УІС-Лондон. – Колекції. – Листівки інформаційні. - Інв.№ 31

 

Архів ОУН в УІС-Лондон. – Колекції. – Листівки інформаційні. - Інв.№ 31

Як бачимо, текст надруковано в 1982 році трьома мовами: українською, російською і дарі. До речі, першою метою цієї публікації є знайти серед читачів спеціаліста зі східних мов. А друга мета – ширша і складніша. Адже досі всі спроби виявити серед українців – учасників Афганської війни тих, хто бачив цю листівку виявилися безуспішними. Не знаємо, також, хто саме, за яких обставин і куди саме відправляв цю листівку. Як передавали? Чи знайшло це якийсь відгук в донесеннях "особістів" у складі Сов. Армії?

Серед документів Архіву ОУН виявлено, поки-що, небагато джерел, пов'язаних з Афганістаном. Це газети AfghaNews та Afghan Mujahid (за той самий 1982 рік), радіозвернення ОУН(р) та АБН "До воїнів Совєтської армії в Афганістані". Є ще повністю оцифрований архів бюлетня АБН - ABN Correspondence (АБН-Корреспонденс), який виходив англійською, німецькою, французькою та російською мовами з лютого 1950 по 2000 рік.

Окремі числа бюлетня присвячені афганським подіям.

Але є ще одне архівне аудіо, яке, мені здається, може "пролити світло" на обставини контаків ОУН з афганськими повстанцями. Це розповідь журналіста Аскольда Крушельницького про поїздку до Афганістану (24.07.1980-11.08.1980) та спілкування з лідерами афганського Руху Опору. Воно містить, також, аналіз різних груп афганських партизанів.

Чи виведе воно на заявлену нами мету – покаже час і зацікавленість дослідників у подальших пошуках.

Радомир Мокрик: Пам'яті Віктора Карта

25 липня на 96-му році життя помер всесвітньо відомий шаховий тренер, засновник Львівської шахової школи Віктор Карт.

Роман Маленков: Національне військове меморіальне кладовище: граніт чи пісковик?

Більшість козацьких хрестів України із пісковика. Найстаріший український хрест має вже вісім століть віку - хрест на могилі Клима Христинича, дружинника короля Данила. Стоїть він біля Зимного. Граніту раніше ніколи не було. Хоча маємо і об'єктивну причину - його просто значно складніше було добути.

Юрій Юзич: Перша українська адвокатка - пластунка Віра

Нещодавно "Історична Правда" публікувала текст Івана Городинського про першу українську адвокатку. Ольгу Ельвіру Люстіґ-Ганицьку можна вважати першою українкою, яка професійно практикувала право на Галичині у 1930-х роках. Після публікації групі істориків та дослідників історії Пласту вдалося з'ясували, що Ольга Ганицька була пластункою. Відтак, дізналися звідки вона була родом, в якому середовищі зростала та як склалася її доля після Другої світової війни.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?