ОУНівський артефакт Афганської війни

Природно, що ОУН засуджувала вторгнення Радянського Союзу в Афганістан і співчувала моджахедам. Адже це вкладалося в її концепцію Антибільшовицького Блоку Народів. АБН проводив активну політику підтримки поневолених Москвою народів і виступав за національні революції та створення незалежних держав на руїнах СРСР. Це вважалося найефективнішим засобом закрити тему російського імперіалізму і забезпечити стабільний мир. Але цього не розуміли, та й нині, на жаль, не розуміють західні еліти, які бояться розпаду Російської Федерації та неконтрольованої міграції й невизначеності, в таких обставинах, стосовно власника ядерної зброї…

 

Природно, що Організація Українських Націоналістів засуджувала вторгнення Радянського Союзу в Афганістан і співчувала моджахедам. Адже це вкладалося в її концепцію АБН – Антибільшовицького Блоку Народів. АБН проводив активну політику підтримки поневолених Москвою народів і виступав за національні революції та створення незалежних держав на руїнах СРСР.

Це вважалося (і вважається) найефективнішим засобом закрити тему російського імперіалізму і забезпечити стабільний мир.

Але цього не розуміли, та й нині, на жаль, не розуміють західні еліти, які бояться розпаду Російської Федерації та неконтрольованої міграції й невизначеності, в таких обставинах, стосовно власника ядерної зброї…

Однак західні еліти – на Заході, а в українців "немає іншого Дніпра", як писав Тарас Шевченко.

Листівка, текст якої можна тут бачити, була виявлена кілька років тому в Архіві ОУН, який знаходиться в Українській Інформаційній Службі в Лондоні – Ukrainian Information Service – London. Існує вона в одному екземплярі. Виготовлена на звичайному папері, на відміну від більшості листівок, які масово виготовлялися в друкарні Української Видавничої Спілки на 200 Liverpool Road ось на цьому агрегаті.

 

"На цій машині (випуску 1969 р.) понад 40 років друкували такі видання, як журнал "Визвольний шлях", газ. "Шлях перемоги", певний час "Українську Думку", та величезну кількість бюлетнів, книг, брошур і листівок. Через метал цього агрегату пройшли твори всіх наших дисидентів, підпільні видання для України."

Володимир Павлюк, який працював багато років друкарем, пригадує, що дуже тонкий папір цих листівок постійно налипав на ротори друкарської машини, завдавав багато клопотів, але не було ради – відтирали, мили і друкували, друкували… Тонкий папір – то для того, щоб листівки в якомога більшій кількості вміщалися в підошви черевиків, палітурки книг та інші речі, для доправлення до України.

Та повернемося до тексту листівки, яку не потрібно було приховувати по дорозі до Афганістану, адже проти тодішньої "Спеціальної військової операції" Кремля повстав увесь цивілізований світ.

 

Архів ОУН в УІС-Лондон. – Колекції. – Листівки інформаційні. - Інв.№ 31

 

Архів ОУН в УІС-Лондон. – Колекції. – Листівки інформаційні. - Інв.№ 31

Як бачимо, текст надруковано в 1982 році трьома мовами: українською, російською і дарі. До речі, першою метою цієї публікації є знайти серед читачів спеціаліста зі східних мов. А друга мета – ширша і складніша. Адже досі всі спроби виявити серед українців – учасників Афганської війни тих, хто бачив цю листівку виявилися безуспішними. Не знаємо, також, хто саме, за яких обставин і куди саме відправляв цю листівку. Як передавали? Чи знайшло це якийсь відгук в донесеннях "особістів" у складі Сов. Армії?

Серед документів Архіву ОУН виявлено, поки-що, небагато джерел, пов'язаних з Афганістаном. Це газети AfghaNews та Afghan Mujahid (за той самий 1982 рік), радіозвернення ОУН(р) та АБН "До воїнів Совєтської армії в Афганістані". Є ще повністю оцифрований архів бюлетня АБН - ABN Correspondence (АБН-Корреспонденс), який виходив англійською, німецькою, французькою та російською мовами з лютого 1950 по 2000 рік.

Окремі числа бюлетня присвячені афганським подіям.

Але є ще одне архівне аудіо, яке, мені здається, може "пролити світло" на обставини контаків ОУН з афганськими повстанцями. Це розповідь журналіста Аскольда Крушельницького про поїздку до Афганістану (24.07.1980-11.08.1980) та спілкування з лідерами афганського Руху Опору. Воно містить, також, аналіз різних груп афганських партизанів.

Чи виведе воно на заявлену нами мету – покаже час і зацікавленість дослідників у подальших пошуках.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.

Юрій Рудницький: Варшавська угода. Як і чому сталося так, а не інакше

22 квітня 1920 року між Україною та Польщею була укладена Варшавська угода, відома також як "пакт Пілсудський-Петлюра". Щоправда, під угодою немає підписів ані одного, ані іншого.