Прокуратура відстояла у Верховному Суді статус об’єкта культурної спадщини будівлі у Рівному

Йдеться про одну з найстаріших будівель на території Рівного, яка розташована на вул. 16 липня і входить до палацового комплексу князів Любомирських

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Рівненська обласна прокуратура.

"Верховний Суд ухвалив рішення, яким приватному товариству відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про взяття на облік об'єкта культурної спадщини", - повідомили у прокуратурі.

Це приміщення з 2010 року перебуває в оренді у приватного товариства. У 2019-ому розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації будинок, як об'єкт архітектури кінця XVIII-початку XX століття, занесене до переліку об'єктів культурної спадщини.

Орендар з таким рішенням не погодився і звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Як уточнили в прокуратурі, заявлена вимога про скасування розпорядження голови Рівненської ОДА створювала загрозу пошкодження та/або втрати донесеної до нашого часу цінності будівлі з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, а також збереження її автентичності.

Суд, врахувавши позицію прокуратури, закріпив за вказаною будівлею статус об'єкта культурної спадщини. Це, своєю чергою, обмежує можливості реконструкції приміщення та накладає на орендаря додаткові обов'язки щодо збереження пам'ятки.

 

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".