У Рівному не знайшли решток радянського героя

У Рівному пошуки решток комдива Михайла Богомолова, які планували перепоховати на кладовищі у рамках дерадянізації, не дали результату

Про це інформує Суспільне.Рівне.

 

Зранку 21 червня комунальники почали обстежувати землю під пам'ятником у сквері Українських добровольців, що поруч із вулицею Петра Могили. Загалом перекопали близько 50 квадратних метрів та заглибились вниз на понад два метри. Кісток чи залишок труни, які б вказували на наявність решток, не виявили, тож яму засипали.

Інформація щодо наявності кісток під пам'ятником була суперечлива. Зі слів головного спеціаліста управління культури міста Юрія Фаєвського, публікація в радянській газеті "Червоний прапор" від 1940 року вказувала, що поховання тут таки є.

"Там є репортаж з похорон Михайла Богомолова і є некролог, що в Рівному він похований. І ще є документи, які свідчать про те, що замовлялись кошти для спорудження цього пам'ятника в 1940 році", — казав Фаєвський.

Водночас частина дослідників вважали, що Богомолов похований не в Рівному, а у Москві.

На кладовищі Дубенське уже була викопана могила для перепоховання Богомолова, заготували для цього також пакет для решток та труну.

Михайло Богомолов — командир дивізії, військовий двічі захоплював Рівне у складі Червоної армії та брав участь в боях проти військ Української Народної Республіки. Радянська влада тричі нагородила його Орденом Червоного Прапора.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.