Президентом Латвії став Едгарс Рінкевичс

Едгарс Рінкевичс став першим політиком в історії Латвії, який відкрито визнав свою гомосексуальну орієнтацію.

Про це інформує Delfi.

У Латвії депутати Сейму на позачерговому засіданні обрали на наступні чотири роки президентом країни багаторічного міністра закордонних справ Едгарса Рінкевичса. 

Рінкевичс був кандидатом від прем'єрської партії "Нова Єдність". "За" проголосували 52 депутати. За Рінкевичса голосували, зокрема, і представники опозиції, що загрожує змінами в правлячій коаліції.

"Дякую Сейму за довіру, яку він виявив, обравши мене на високу посаду президента Латвійської Республіки, дякую моїм прихильникам і критикам. Я зроблю все можливе, щоб не підвести вас! Боже, бережи Латвію!" — написав політик у Твіттер.

Едгарс Рінкевичс народився в Юрмалі 1973 року. 1995 року захистив ступінь бакалавра на Історико-філософському факультеті Латвійського університету. Того ж року отримав сертифікат у галузі політології та міжнародних відносин нідерландського Університету Гронінгена. У 1997 році — ступінь магістра політології Латвійського університету. У 2000 році захистив ступінь магістра в Університеті національної оборони США. 

Починав кар'єру журналістом Латвійського радіо, вже тоді, в 1993-1994 роках, спеціалізувався вже на темі зовнішньої політики і міжнародних відносин.

З 1995 року — кар'єра в Міністерстві оборони. З 1997 по 2008 рік — держсекретар Міністерства оборони. Ця посада фактично прирівнюється до заступника міністра.

З 2008 по 2011 рік — керівник Канцелярії президента Валдіса Затлерса. Після розпуску Сейму один із творців Партії реформ Затлерса (ПРЗ). У 2011 році був обраний на позачергових виборах до Сейму від ПРЗ, потім став міністром закордонних справ в уряді Валдіса Домбровскіса ("Нова Єдність").

Відтоді — беззмінний глава МЗС у різних урядах. Після розпаду ПРЗ став членом "Нової Єдності".

6 листопада 2014 року Едгарс Рінкевичс здійснив камінг-аут і став першим політиком в історії Латвії, який відкрито визнав свою гомосексуальну орієнтацію.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.