У Латвії заборонили святкувати 9 травня

Сейм Латвії у двох читаннях у терміновому порядку ухвалив закон "Про заборону проведення окремих публічних заходів 9 травня"

Про це повідомляє Delfi, пише "Європейська правда".

Тепер у Латвії 9 травня заборонені будь-які публічні заходи, крім тих, що пов'язані з Днем Європи.

Раніше передбачалося, що Сейм ухвалить рішення, згідно з яким цього року 9 травня буде оголошено днем пам'яті загиблих і постраждалих у війні в Україні, однак Комісія з прав людини і громадських справ підготувала альтернативний проєкт, який і був ухвалений.

Згідно із законом, на всій території Латвії 9 травня (протягом усієї доби) і до 7-ї години ранку 10 травня заборонено використання піротехніки. У публічному просторі на відкритому повітрі заборонено проведення святкових і розважальних заходів, маніфестацій, зібрань і пікетів. 

Якщо для проведення таких заходів потрібен дозвіл від самоврядування, то воно не має права видавати такі дозволи.

У анотації до закону зазначається, що рішення ухвалено також на знак солідарності з народом України.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.