У Крилосі під загрозою знищення історичний ландшафт Давнього Галича

У Крилосі проводять будівельні роботи, що знищують історичний ландшафт княжого Галича.

Про це повідомив археолог Юрій Лукомський.

В середині червня у Крилосі розпочали несанкціоновані будівельні роботи. За словами Юрія Лукомського, під приводом щорічної прощі місцеві депутати вирішили "облагородити" територію, завдаючи непоправної шкоди для історії України.   

"Південно-західна частина княжого Галича зберегла дотепер історичний ландшафт, силует і перспективу планомірних археологічних студій. Це вціліле у натуральному вигляді пів-пасмо давнього гóрода, простір, насичений історичною традицією, святістю, слідами світлих постатей нашої слави!.. Де взявся той неук і групка місцевих чиновників, щоб під час війни вломитися сюди з обридливою гігантською діагональною коробкою, пригнати трактор, бригаду молодих і дужих хлопців, вирити рови, забетонувати і швиденько сколотити буду? Це глузування над пам'яттю наших славних предків, відомих дослідників, тих мільйонів, що приходили сюди на прощі в часи відкриттів Ярослава Пастернака, проймалися духом гідности, випростовувалися гордо за своє минуле", - написав Юрій Лукомський. 

На території Крилосу в часи середньовіччя існувала столиця Галицько-Волинської держави — Галич. Нині тут діє Національний заповідник "Давній Галич".

Поряд з церквами Св. Пантелеймона (ХІІ ст.), Різдва Христового (XVI ХІV- XVI ст.), Успіня Пресвятої богородиці (ХVI ст.), костелом та монастирським комплексом Кармелітів (XVIІ ст.), тут знаходиться згадана у Галицько-Волинському  літописі "Галичина могила", легендарна Княжна криниця, фундаменти величного кафедрального Успенського собору (XІI ст.) з місцем поховання князя Ярослава Осьмомисла та каплицею Св. Василія ( ХVст.). У селі Крилос, яке знаходиться на території заповідника, збереглася система оборонних споруд з кількома рядами потужних валів. Відтак важливо зберегти цю територію для подальших археологічних досліджень.

"Давній Галич - це городище, пам'ятка археології! Тут будувати такого не можна!!! Бо тут довкола - червоні лінії! Бо тут ще розкопають, дослідять і відтворять! Бо з тих оборонних валів і зі Саду має бути ЧИСТИЙ кругозір! Має бути видно гори Карпати, Викторів, Сокіл, Діброву, Бідун, Карпів Гай, Карпицю, Виноградну Гору зі святим Пантелеймоном, Побережжя, Меживіддя, Церквиська, Підгороддя ... Але й Вони навзаєм мають дивитися на натурально збережену Крилоську Гору з Княжою Криницею, Золотим Током, Успенською церквою, валами, ровами, Галициною Могилою, Качковом і Валками, бо там б'ється серце Давнього Княжого Галича! ", - зазначив Юрій Лукомський.

 

"Пропагандистські вітрини": політична історія чемпіонатів світу з футболу

Після Другої світової війни в Угорщині, як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, до влади прийшли комуністичні режими. Як і фашисти в Італії та нацисти в Німеччині, комуністи в Центрально-Східній Європі розглядали спорт як потужну пропагандистську зброю. Інтереси угорської комуністичної влади співпали з бажаннями тренера Густава Шебеша. Результатом стала найсильніша команда 1950-их років – склад збірної Угорщини, який увійшов в історію під назвою "Золота команда". Ця команда була одним з яскравих зразків впливу тоталітарного режиму на спорт

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.