У Галичі археологи натрапили на підземелля в’їзної брами княжого замку

Під час розкопок у національному заповіднику «Давній Галич» археологи натрапили на підвал в’їзної вежі Галицького замку.

Про це повідомив директор національного заповідника "Давній Галич" Володимир Олійник.

За допомогою відеокамери археологи змогли оглянути вежу всередині і показали склепіння. До кінця літа дослідники спробують потрапити у віднайдене приміщення фізично, щоб ретельніше його обстежити.

"Сьогодні потрапили в цокольний поверх в'їзної вежі Галицького замкуде ніхто не був 300 роківПоки з допомогою відеокамери", – написав 19 червня генеральний директор національного заповідника "Давній Галич" Володимир Олійник і опублікував відео.

Торік археологи натрапили на стіну, розчистили її і виявили в'їзну вежу Галицького замку розміром 16 на 23 м. В кінці археологічного сезону там виявили вентиляційний канал глибиною 6 м.

"Цього року, вже в новому археологічному сезоні, ми помістили камеру в цей вентиляційний канал і побачили там величезне приміщення. На думку дослідника Юрія Лукомського, цей рівень, що ми розчистили, це був перший поверх. Над ним був другий поверх, а вентиляційний канал це нульовий поверх, під ним ще є підвал. Тобто два поверхи вверх, два вниз", – розповів ZAXID.NET директор заповідника.

Володимир Олійник зазначає, що вежа датується XVI ст. Це встановили за цеглою на склепінні.

"Замок почали будувати в XIV ст., але віднайдена вежа – з XVI ст. Тоді зруйнувався Успенський собор, і матеріал, найвірогідніше, брали з нього. Коли нападали турки, замок підірвали і стіна впала на вхід. Тому в неї не заходили 300 років", – пояснює директор заповідника.

Галицький замок XIV ст., який частково зберігся на горі біля річки Дністер, раніше був фортифікаційною спорудою. У місті також збереглися фундаменти Успенського собору (1157), поруч у с. Шевченкове є храм святого Пантелеймона (1194). Галич – давнє місто, центр Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

 

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.