У Харкові перейменують низку вулиць на честь загиблих захисників України та видатних українських діячів

У Харкові на громадське обговорення винесли перейменування вулиць Оренбурзька, Целіноградська, Халтуріна, Маяковського, а також провулку Петрашевського.

Про це повідомили у пресслужбі Харківської міськради.

У Харкові пропонують перейменувати низку вулиць на честь загиблих захисників України, а саме: вул. Оренбурзьку назвати на честь братів Гипиків (Ярослав та Богдан Гипики загинули під час оборони Маріуполя), вул. Цілиноградську – на честь добровольця окремого батальйону "Карпатська Січ" Мирослава Мисли (загинув поблизу селища Кримське на Луганщині). 

"Відтепер харківці знов можуть призначати побачення на розі Дівочої та Чорноглазівської. І засватати кралю на Гончарівській. Топонімічна комісія схвалила повернення історичних назв вулицям Харкова. Вшанувала у назвах новітніх Українських Героїв і видатних харківців минулого. Сподіваюся, найближча сесія міської ради підтримає проект", - написала депутатка Харківської міськради Ірина Гончарова.

Також пропонується перейменувати кілька топонімів на честь видатних українських діячів, зокрема, пров. Петрашевського назвати на честь фундатора української військової авіації, хіміка-винахідника Петра Франка (сина письменника Івана Франка), пров. Халтуріна – на честь фізика-теоретика, академіка Ісака Померанчука (співпрацював з О. І. Ахієзером та Л. Д. Ландау), а вул. Маяковського – на честь українського письменника, одного з основоположників пореволюційної української прози Миколи Хвильового.

Детальніше ознайомитися з пропозиціями щодо перейменування та долучитися до обговорення можна за посиланням

Також подати пропозиції (зауваження) щодо перейменування топонімів можна, надіславши листа у мерію за адресою: пл. Конституції, 7; електронною поштою: kanc@city.kharkov.ua або за тел.: (057) 760-73-69. Пропозиції приймають до 17 серпня включно.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.