У Харкові перейменували низку вулиць на честь загиблих українських героїв

Харківська міська рада 13 червня перейменувала низку вулиць, пов’язаних із країною-агресором Росією і СРСР, на честь загиблих захисників України.

Про це  повідомив у Telegram міський голова Ігор Терехов.

Три вулиці та безіменний сквер у Харкові перейменували на честь загиблих захисників України:

  • вулиця Плеханівська — вулиця Георгія Тарасенка (лідер добровольчого формування Фрайкор);
  • вулиця Державінська — вулиця Дмитра Коцюбайла (командир батальйону Вовки Да Вінчі);
  • вулиця Броненосця Потьомкіна — вулиця Олега Громадського (комбат і нацгвардієць, полковник);
  • безіменний сквер на вулиці Конторській — сквер імені Владислави Черних (бойова медикиня підрозділу Хартія).

"Ці герої загинули за всіх нас. За свободу Харкова. За незалежність України. І вони гідні того, щоб бути увічненими в пам'яті людей назавжди", — написав Терехов.

Парк Горького тепер буде офіційно називатися Центральним парком культури і відпочинку — як заявив мер, "ця назва давно прижилася серед харків'ян".

Терехов уточнив, що харків'янам, які живуть на вулицях із новими назвами, не потрібно змінювати прописку і документи про право власності.

"Усі топонімічні рішення щодо перейменування вулиць і скверів ухвалені депутатами міської ради одноголосно. Подальша робота в цьому напрямку триває", — додав він.

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.