На Рівненщині досліджують пам'ятні місця УПА

Роблять це в рамках реалізації проєкту "Місця пам'яті про УПА: каталог пам'яток історії на Рівненщині" за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Про це пише Суспільне.

Першу експедицію бойовими стежками УПА розпочали в урочищі Гурби, це колишній Здолбунівський, а нині — Рівненський район. У квітні 1944 року тут відбулася найбільша битва повстанців з військами НКВС.

"Там є пантеон, але маємо ще низку цікавих об'єктів, про які середньостатистична людина не знає. Є два об'єкти біля Гурб — це пам'ятник сотнику Нечаю і одне із перших масових поховань загиблих воїнів УПА в часи Гурбенського бою, і є питання, чи вони ексгумовані", - зазначив автор проєкту, голова громадської організації "Рівненська Горинь" Олександр Денисюк.

Учасники експедиції побували і в селі Будераж, де в 1943 році відбулася Конференція поневолених народів. На згадку про подію там встановили пам'ятник.

Наступною точкою маршруту експедиції був Мізоч, де є два поховання бійців УПА. З Мізоча дослідники Вирушили в Дермань, де похований генерал-хорунжий УПА Леонід Ступницький.

"Він був полковником УНР, учасником двох зимових походів, а згодом став професійним військовим, який діяв у складі УПА. Він був шефом штабу, тобто не останньою людиною. Трагічно загинув, його вдалося нормально поховати. Бо зазвичай таких видатних постатей УПА совєти намагалися знищити, і їхніх місць поховань навіть немає. Той же Роман Шухевич, Клим Савур — ми не знаємо, де вони поховані", — пояснив Олександр Денисюк.

Також він повідомив про наміри встановити пам'ятник на "Турецькій Скалі". Так дерманці називають місце у їхньому селі, де колись добували камінь для будівництва хат. А в середині XX століття тут були бої повстанців проти НКВС.

Перша експедиція членів громадської організації "Рівненська Горинь" тривала 12 годин і охопила сім сіл та 15 пам'ятних місць УПА в межах колишнього Здолбунівського району.

Наступне дослідження планують присвятити місцю народження художника-повстанця Ніла Хасевича. Загалом, планують дослідити 50 об'єктів.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.