На Прикарпатті спорудять єврейський меморіал зі знайдених мацев

Єврейські надгробні плити роками слугували тротуаром на вулицях міста.

Про це інформує повідомляє "Суспільне. Франківськ".

У Снятині на місцевому кладовищі планують побудувати єврейський меморіал з 300 мацев. Надгробні плити довгі роки слугували тротуаром на околиці міста. Їх демонтували на весні 2023 року, а Об'єднана єврейська община України вже розробила проект, як має виглядати майбутній меморіал.

"Найстаріша мацева — 1752 року. Але в нас є надгробки, на яких не видно дати, проте за їхнім стилем ми припускаємо, що вони — приблизно кінця XVI століття", - розповів операційний директор Об'єднаної єврейської общини України Віталій Камозін.

Єврейські надгробні плити знайшов житель Тернопільщини Сергій Палашовський, який в Снятині викупив будинок і ділянку поруч. Він побачив на великих кам'яних тротуарних плитах малюнки і з'ясував, що це єврейські надгробки – мацеви. Чоловік написав відповідні листи в різні єврейські общини та синагоги. Представники від цих організацій організували розкопки та перевезення надгробків на кладовище.

Щоб вшанувати пам'ять про єврейський народ у Снятині, на кладовищі планують звести меморіал з мацев у формі менори, розповідає Віталій Камозін. Поруч встановлять інформаційні стенди, щоб пояснити, що означають візерунки на надгробках. Його планують зробити на 30 метрів завдовжки й 10-15 метрів завширшки.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.