«Писанки Відродження»: на Прикарпатті покажуть частину врятованої колекції

На Прикарпатті 18 квітня Музей етнографії національного заповідника «Давній Галич» представить частину унікальної колекції «Писанки Відродження», яку вдалося врятувати у зруйнованому російськими загарбниками «Добропарку» на Київщині

Про це у Фейсбуці повідомив Національний заповідник "Давній Галич", передає Укрінформ.

"У Великодній вівторок, 18 квітня, Музей етнографії Національного заповідника "Давній Галич" презентує "Писанки Відродження" – виставку врятованої частини унікальної колекції писанок, що демонструвалася у зруйнованому окупантами "Добропарку" у Макарівському районі на Київщині", - повідомив НЗ "Давній Галич".

За їхньою інформацією, цю колекцію писанок презентували у 2016 році у Києві з метою популяризації українських народних традицій, вивчення культури та історії українського народу. Тоді 374 художники з усієї України розписували метрові полотна у формі яєць. Наступного 2017 року ця колекція вже нараховувала 585 писанок.

"У перші дні війни ворог нещадно завдав удару по "Добропарку", де перебувала в цей час більшість писанок. Нині з-понад 800 арт-об'єктів вціліли лише 120, частина них сьогодні експонується в Музеї етнографії та у внутрішньому дворику Верховної Ради України", - додають у заповіднику "Давній Галич".

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.