На Житомирщині згоріла пам'ятка архітектури кінця ХІХ століття

17 жовтня у селищі Червоне Бердичівського району загорівся будинок культури зі складу історико-культурного комплексу, який забудували українські меценати Терещенки.

Про це на сторінці у фейсбуці повідомив туристичний гід по палацу Грохольських-Терещенків у Червоному Тарас Коновалов.

"Наша пам'ятка архітектури — будинок культури кінця ХІХ століття — просто горить. Хтось його підпалив. Жахливі сцени. Дуже важко на це дивитися", — написав Тарас Коновалов.

За словами краєзнавиці Тетяни Андрійчук, цей будинок збудували наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. В часи Терещенків він використовувався як готель для працівників цукрового заводу та селян, які приїздили на Базар у Червоне. Будинок не є пам'яткою архітектури, втім, каже краєзнавиця, він має цінність як частина спадщини меценатів Терещенків.

Своєму розвитку у середині ХІХ – на початку ХХ століть Червоне завдячує відомій родині Терещенків, які мали там свій палац, цукровий завод, займалися літакобудуванням і розвивали місцеву інфраструктуру.

Будівля, що згоріла, перебуває на балансі місцевого цукрового заводу. З початку 2000-х років її не використовували. 

Під час пожежі вигоріли всі дерев'яні перекриття між поверхами у приміщенні, всі стіни. Від споруди лишилася лише коробка.Через чотири години після виклику рятувальників пожежу було ліквідовано. Внаслідок події ніхто не постраждав.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.