Леся Українка - за Звягель!

Та найкращим доказом того, що Леся Українка віддавала перевагу Звягелю, є видана в 1902 році збірка "Дитячі гри, пісні й казки. З Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині". Зверніть увагу: в короткій передмові назва Новоград-Волинський згадана в російськомовному варіанті, а в українськомовному Лариса Петрівна принципово вжила Звягель!

 

Міська рада Новограда-Волинського на Житомирщині проголосувала за повернення місту історичної назви – Звягель. Це чудове рішення, але знайшлися ті, яким Звягель став поперек горла. Вони лають місцевих депутатів, посилаючися на сміховинні аргументи, мовляв, Леся Українка народилася в Новограді-Волинському, а не у Звягелі. Доходить до абсурду, коли неосвічені люди стверджують, що письменниця любила назву Новоград-Волинський. Це не так! Леся Українка, безперечно, за Звягель – і ось чому. 

Немає жодних доказів любові Лариси Косач до назви, яку нав'язала Російська імперія у 1795 році. Натомість, знаходимо масу свідчень зворотного. У своїх спогадах сестра письменниці Ольга Косач-Кривинюк згадує один із днів їхнього дитинства так: "Вона мені сказала, що то я описую їй двір і ганок при домі Завадських на вулиці Завадських у місті Звягелі (так у нас у родині називали місто, офіційно називане Новоград-Волинським)". 

Косач-Кривинюк відвідувала цю місцевість 1928 року і у своєму звіті на засіданні Всеукраїнського етнографічного товариства (вийшов у журналі "Побут" у 1929) написала:

"За той короткий час, що я пробула в Звяглі зі спеціальною метою зібрати матеріял для виставки пам'яті Лесі Українки, що народилася в Звяглі, якихось етнографічних спостережень я не могла там зробити.

Зазначила я собі лише таких чотири речі: 1) що ні од кого, з ким мені доводилося говорити, я не чула назви "Звягель", а всі казали "Новоград"; 2) що назва річки "Случ" – чоловічого роду, а не жіночого, як то я звикла змалку чути в своїй родині, що жила в Звяглі 50 років тому; 3) що базарного дня, коли на торзі було сила люду з околишних сіл, я ні на кому не побачила ні одної з тих хороших вишиванок, що їх моя мати, Ольга Косач, п'ятдесят років тому зібрала на Звягельщині цілий великий збірник…"

Висновок тут однозначний. Сестра Лесі Українки була засмучена тим, що люди на Волині забувають своє минуле, зокрема, і назву Звягель.

Та найкращим доказом того, що і сама Леся Українка віддавала перевагу Звягелю, є видана в 1902 році збірка "Дитячі гри, пісні й казки. З Ковельщини, Лущини та Звягельщини на Волині". Зверніть увагу: в короткій передмові назва Новоград-Волинський згадана в російськомовному варіанті, а в українськомовному Лариса Петрівна принципово вжила Звягель! І це через понад століття після перейменування!

 

Після історичного рішення Новоград-Волинської міської ради Верховна Рада має остаточно повернути місту законну назву – Звягель. Назва Новоград-Волинський (тобто новий град, місто, на Волині) створює хибне уявлення про те, що це молоде місто. Буцімто, до московитів тут нічого не було.

Так імперці робили по всій Україні, убиваючи історичну пам'ять українців. Правда ж полягає в тому, що місто Звягель згадується в літописі ще в 1256 – 1257рр., коли його завоював король Данило. То який же це новий град, якщо за нього бився ще засновник Львова?

Насамкінець спеціально для тих звягельців, яких треба переконувати, процитую слова Романа Ратушного, який героїчно загинув за свободу України: "Допоки Збройні Сили вбивають русню на фронті, ви нездатні вбити русню в собі. Ви нікчемні, як ті жаби, що намагаються підливати воду у висушене болото". 






Сергій Шумило: Третє відродження Української Автокефальної Православної Церкви в Україні

15 лютого сповнюється 37 років від початку третього відродження Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в Україні.

Олексій Мустафін: Мандрівний претендент. Здобути корону… і відмовитися від неї

У лютому 1639 року за наказом першого міністра та кардинала Франції Армана Рішельє був заарештований та ув'язнений в цитаделі Сістерона у Провансі Ян Казимир Ваза – молодший брат тодішнього короля Речі Посполитої Владислава IV. На французькій території той опинився майже випадково – бо насправді плив з Генуї до Іспанії, але корабель змушений був зупинитися спочатку в Тулоні, а потім в Марселі, де Вазу, власне, і взяли під варту.

Юрій Рудницький: Іван Мазепа. Не так тії вороги...

Гетьманування Івана Мазепи було отруєне "теплими" стосунками з анархічною Запорозькою Січчю, з популярним серед січовиків фастівським полковником Семеном Палієм – цими живими втіленнями "Духу Одвічної Стихії". А ще - з власною старшиною. Точніше, з тими, хто в часи позбавлення булави Івана Самойловича висунув його, тоді ще мало кому відомого генерального осавула, на гетьмана, сподіваючись зробити його маріонеткою в своїх руках. Однак гетьман успішно усунув усіх конкурентів.

Іван Ольховський: Про "оригінальність" поглядів Миколи Бендюка на події 1940-1942 років на Поліссі та роль у них Тараса Бульби-Боровця

Незважаючи на появу в Україні низки наукових досліджень діяльності засновника УПА "Поліська Січ" Тараса Бульби-Боровця, визнання його Законом України борцем за незалежність, увічнення пам'яті в назвах вулиць, час від часу з'являються публікації, що базуються на вигадках, домислах, перекрученнях фактів, що дискредитують поліського отамана.