У Музеї Голодомору відзняли останні сцени документальної стрічки «Сімейний альбом»

Презентація фільму приурочена до 90-х роковин Голодомору.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

У Музеї Голодомору відзняли останні сцени документальної стрічки "Сімейний альбом", виробництво компанії Good Morning Films, режисерка – Марина Ткачук, продюсер - Андрій Корнієнко.

Задля зйомок фільму знімальна група побувала у Великобританії, Австрії, а також на Харківщині – усього за півтора кілометра від кордону з росією. Для участі в проєкті в Україну спеціально приїхала Самара Пірс, праонука австрійського інженера Александра Вінербергера, автора відомих фотознімків про Голодомор.

У центрі сюжету стрічки – події минулого і сучасного, які повсякчас переплітаються. Влітку 1933 року, під час роботи інженером на одному з підприємств Харкова, Александр Вінербергер таємно, використовуючи спеціальне обладнання, зробив серію фотосвідчень про Голодомор. Згодом на основі цих знімків він уклав так званий червоний альбом, який сьогодні зберігається в родині.

Через 90 років його праонука Самара Пірс, фотограф за фахом, повернулася до Харкова, щоб зробити фото міста, яке з першого дня повномасштабної війни перебуває під російськими обстрілами. Самара знайшла місця, які фотографував її прадід Алекс, почула розповіді ще живих свідків Голодомору, а також зустріла людей, чиї життя знову руйнує росія.

Вона записала їхні свідчення та зробить власний фотоальбом, щоб зафіксувати докази нового геноциду українців та розповісти про це всьому світу. Так, як колись це намагався зробити її прадід, але, на жаль, не був почутий.

Мова кіно є зрозумілою в усьому світі, тому це вдала ідея – розповісти іноземцям про події минулого і сучасного через фільм, вважає Самара Пірс.

"Для мене велика честь бути частиною фільму. Команда, з якою я працюю, дуже досвідчена і професійна. Я переконана, що це допоможе людям поза межами України краще зрозуміти, що таке Голодомор і чому він стався, а також приверне увагу до тих подій, які відбуваються сьогодні. Україна має бути почутою в світі та отримати необхідну допомогу. І я готова бути її голосом. Бо люблю Україну так, ніби це моя власна країна", – каже вона.

Музей Голодомору є партнером цього проєкту та надає знімальній команді наукову та консультаційну допомогу. Також у зйомках стрічки взяли участь наші колеги: в. о. генерального директора Леся Гасиджак, завідувачка виставково-експозиційного відділу Яна Гринько і провідна наукова співробітниця Наталя Романець.

 

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.