У Музеї Голодомору відзняли останні сцени документальної стрічки «Сімейний альбом»

Презентація фільму приурочена до 90-х роковин Голодомору.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

У Музеї Голодомору відзняли останні сцени документальної стрічки "Сімейний альбом", виробництво компанії Good Morning Films, режисерка – Марина Ткачук, продюсер - Андрій Корнієнко.

Задля зйомок фільму знімальна група побувала у Великобританії, Австрії, а також на Харківщині – усього за півтора кілометра від кордону з росією. Для участі в проєкті в Україну спеціально приїхала Самара Пірс, праонука австрійського інженера Александра Вінербергера, автора відомих фотознімків про Голодомор.

У центрі сюжету стрічки – події минулого і сучасного, які повсякчас переплітаються. Влітку 1933 року, під час роботи інженером на одному з підприємств Харкова, Александр Вінербергер таємно, використовуючи спеціальне обладнання, зробив серію фотосвідчень про Голодомор. Згодом на основі цих знімків він уклав так званий червоний альбом, який сьогодні зберігається в родині.

Через 90 років його праонука Самара Пірс, фотограф за фахом, повернулася до Харкова, щоб зробити фото міста, яке з першого дня повномасштабної війни перебуває під російськими обстрілами. Самара знайшла місця, які фотографував її прадід Алекс, почула розповіді ще живих свідків Голодомору, а також зустріла людей, чиї життя знову руйнує росія.

Вона записала їхні свідчення та зробить власний фотоальбом, щоб зафіксувати докази нового геноциду українців та розповісти про це всьому світу. Так, як колись це намагався зробити її прадід, але, на жаль, не був почутий.

Мова кіно є зрозумілою в усьому світі, тому це вдала ідея – розповісти іноземцям про події минулого і сучасного через фільм, вважає Самара Пірс.

"Для мене велика честь бути частиною фільму. Команда, з якою я працюю, дуже досвідчена і професійна. Я переконана, що це допоможе людям поза межами України краще зрозуміти, що таке Голодомор і чому він стався, а також приверне увагу до тих подій, які відбуваються сьогодні. Україна має бути почутою в світі та отримати необхідну допомогу. І я готова бути її голосом. Бо люблю Україну так, ніби це моя власна країна", – каже вона.

Музей Голодомору є партнером цього проєкту та надає знімальній команді наукову та консультаційну допомогу. Також у зйомках стрічки взяли участь наші колеги: в. о. генерального директора Леся Гасиджак, завідувачка виставково-експозиційного відділу Яна Гринько і провідна наукова співробітниця Наталя Романець.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.