Генерал-губернаторка Канади вибачилася за нагородження члена "Ваффен-СС" Орденом Канади

Йдеться про колишнього президента Світового конгресу українців Петра Саварина.

Про це пише у National Post.

Офіс генерал-губернатора Канади висловив глибокий жаль з приводу того, що людина з Альберти, яка воювала на боці нацистського підрозділу під час Другої світової війни, у 1987 році була нагороджена Орденом Канади.

Заява генерал-губернаторки Мері Саймон стосувалася Петра Саварина – канадського юриста українського походження, ректора Університету Альберти з 1982 по 1986 рік та колишнього президента Світового конгресу українців, який у той час називався Світовим конгресом вільних українців. Він також був президентом Асоціації прогресивних консерваторів Альберти та віцепрезидентом Прогресивно-консервативної партії Альберти.

"З глибоким жалем ми визнаємо, що пана Пітера Саварина було призначено до Ордену Канади в 1987 році, і ми висловлюємо наші щирі вибачення канадцям за будь-які страждання чи біль, які могло спричинити його нагородження", — йдеться в заяві.

Петро Саварин народився у селі Зубрець Бучацького повіту, тепер Бучацький район Тернопільської області. Під час Другої світової війни він був добровольцем у складі дивізії Ваффен-СС "Галичина" — підрозділі, створеному нацистами для боротьби з Радянським Союзом.

У 1949 році він емігрував до Канади, де був активним членом "Братства колишніх вояків 1-ї УД УНА" та громадським і політичним діячем.

Петро Саварин помер 6 квітня 2017 року в Едмонтоні, і відповідно до статуту Ордена Канади його нагорода була автоматично скасована. 

 

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.