У Харкові перейменували проспект Героїв Сталінграда та ще 25 топонімів

Проспект Героїв Сталінграда перейменували на проспект Байрона.

Про це повідомила пресслужба Харківської міської ради.

 За підсумками позачергової сесії міської ради 22 листопада у Харкові змінили назви для 26 топонімів:

  • просп. Героїв Сталінграда — просп. Байрона;
  • вул. Інтернаціональну — на вул. Білоцерківську;
  • вул. Мурманську — на вул. Затишну;
  • вул. Хабаровську — на вул. Глухівську;
  • вул. Мінську — на вул. Дмитра Антоненка;
  • вул. Чкалова — вул. Вадима Манька;
  • частина вул. Томської — Володимира Сосюри;
  • пров. Росинського — пров. Пилипа Орлика;
  • вул. Адигейська — вул. Євгена Храпка;
  • в'їзд Росинського — на в'їзд Івана Виговського;
  • в'їзд Саранський — в'їзд Задунайський;
  • частина вул. Томської — на вул. Прилуцькою (так же і провулок);
  • вул. Забайкальська — вул. Леонтовича;
  • провул. Забайкальський — пров. Щедрика;
  • вул. Моршанську — на вул. Моршинську;
  • вул. Новосибірську — на вул. Хортицьку;
  • вул. Борисоглібську — на вул. Чигиринську;
  • вул. Олександра Невського — на вул. Заїківську;
  • вул. Перовської — на вул. Липовий Гай;
  • вул. Інтернаціональна — на вул. Білоцерківську (в'їзд і провулок зміняться на Сотенний і Полковницький, відповідно);
  • в'їзд Марата — на в'їзд Полуничний;
  • пров. Моршанський — пров. Гадяцький.

"Крім того, з карти міста прибрали майдан Олександра Невського, оскільки там немає забудови, яка потребує адресації", — зауважили у повідомленні міської ради.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.