Спецпроект

ФСБ розсекретила архів стосовно фальсифікацій "Катинської справи"

Росія остаточно заперечила свою вину за розстріл поляків в Катині.

Про це повідомляє ТАРС із посиланням на розсекречені архіви.

Управління Федеральної служби безпеки у Смоленській області розсекретило архівні документи про страти поляків та фальсифікацію спецслужбами нацистської Німеччини "Катинського справи".

Серед документів є довідки, дані розвідки, повідомлення контррозвідки СМЕРШ за 1944-1945 роки. Крім того, протоколи допитів поляків, які служили в окупаційній німецькій адміністрації Смоленської області та інших причетних.

Як зазначають російські ЗМІ, зі свідчень поляків, яким німці показували могили польських офіцерів у Катинському лісі, вигляд тіл загиблих, їхніх документів та грошей не міг свідчити про те, що вони пролежали в землі з 1939 року (коли, як стверджували нацисти, співробітники НКВС розстріляли польських офіцерів). А член комісії з розслідування вбивства польських офіцерів Болеслав Смектал згадував, що у Катині німці представили комісії двох російських громадян, назвавши їх "свідками" вбивства польських офіцерів.

Нагадаємо, у 1940 році війська НКВД розстріляли понад 21 тис. польських офіцерів і солдатів в декількох місцях, зокрема поблизу сіл Катинь і Мідне, а також у Харкові та Биківні. Тривалий час радянська історіографія заперечувала факт знищення поляків радянськими спецслужбами і звинувачувала в цьому нацистів.

У вересні 2009 року польський Сейм прийняв спеціальну резолюцію, в якій засудив напад СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року, а Катинську трагедію класифікував як "військовий злочин з ознаками геноциду".

 

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.