IN MEMORIAM: Помер заступник Президента Світового Конгресу Українців Стефан Романів

У Варшаві відійшов у вічність Голова ОУН (б) з 2009 по 2022 рік, віце-президент Антиімперського Блоку Народів, заступник Президента Світового Конгресу Українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, очільник Союзу Українських Організацій Австралії Стефан Романів "Береза".

Про це на своїй сторінці у Фейсбук сповістила Організація Українських Націоналістів - бандерівців.

Стефан Романів народився 12 листопада 1955 року у місті Мельбурн, Австралія. Батько Ілько Романів родом із Тернополя (прибув до Австралії у 1949 році), мати німкеня зі Штуттгарта.

З дитинства відвідував українську греко-католицьку церкву у Мельбурні, рідну українську школу, був членом Спілки Української Молоді. Закінчив педагогічний університет у Мельбурні, працював учителем початкової школи.

Був головою осередку СУМ у Мельбурні, Крайової Управи СУМ в Австралії, головою парафіяльної ради Української греко-католицької катедри в Мельбурні. Очолював парламентську комісію з питань багатокультурності в штаті Вікторія.

Працював виконавчим директором організації "Комюніті ленгвіч ін Австралія", яка відповідає за вивчення іноземних мов і збереження культур.

Багаторічний голова української громади у Вікторії, довголітній керівник української братської школи та голова шкільної ради, колишній заступник голови Світової Управи Спілки Української Молоді.

З 2008 по 2018 рік Стефан Романів був Генеральним секретарем, а 27 листопада 2018 року обраний Першим заступником Президента Світового Конгресу Українців.

Нагороджений державними нагородами України та Австралії, зокрема орденами Ярослава Мудрого V ступеня (22 січня 2022), "За заслуги" І ступеня (20 серпня 2008), "За заслуги" II ступеня (29 листопада 2007), "За заслуги" III ступеня (17 серпня 2006).

 

Теми

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.