Польський парламент визнав геноцидом депортацію кримських татар 1944 року

Сейм Польщі 12 липня ухвалив резолюцію, яка засуджує геноцид кримських татар у 1944 році.

Про це повідомив  Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

"Щойно Сейм Польщі 414 голосами "ЗА" (проти 16, утрималися - 2) схвалив Постанову "Про вшанування пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, в якій говориться: "Депортація кримських татар у 1944 році та її наслідки були актом геноциду кримськотатарського народу". Дякуємо керівництву та депутатам Сейму, дякуємо всім причетним до підготовки цього рішення як в Польщі, так і в Україні", - написав Рефат Чубаров.

Проти виступила лише партія Конфедерація. 

"У 2015 році для мене було великою честю ініціювати подібну декларацію в Українському парламенті. І те, що зараз цю ідею підтримує цілий світ, неймовірно. До визнання цього жахливого злочину вже долучилися Балтійські країни. Місяць тому ПАРЄ закликала визнати депортацію 1944 року актом геноциду кримськотатарського народу. А сьогодні важливу Резолюцію щодо цього ухвалив Сейм Польщі", - прокоментував народний депутат України Микола Княжицький.

Згідно з постановою Верховної Ради України №792-VIII від 12.11.2015 року, депортація кримських татар 1944 року визнана геноцидом, а 18 травня відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

11 травня 1944 року Сталін підписав постанову Державного Комітету Оборони №5859сс про організацію депортації кримських татар. Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня й завершилася до вечора 20 травня. Тих кримських татар, які залишилися, виселили під час подальшої депортації вірменів, болгар і греків 27-28 червня 1944-го. 

 

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.