АНОНС: публічний діалог «Масовий голод у Криму у 1921-1923 рр. і кримськотатарський народ»

18 грудня о 15:00 Музей Голодомору запрошує на публічний діалог «Масовий голод у Криму у 1921-1923 рр. і кримськотатарський народ».

Про це повідомляє Музей Голодомору.

Голод 1921–1923 років став тяжким ударом для населення Криму. Страшні демографічні втрати, внаслідок яких загинув фактично кожен сьомий кримчанин, були спричинені політикою російських більшовиків в Криму, яка втілювалась на тлі природного лиха та спустошень після років війн та революцій.

На жаль, сьогодні масовий голод 1921–1923 років майже забутий, а в Криму й досі немає жодного пам'ятника ста тисячам кримчан, котрі стали жертвами цієї катастрофи. Смертність від голоду серед кримських татар, непропорційно висока навіть щодо іншого населення півострова, також потрапила в тінь ще більшої катастрофи – геноциду кримськотатарського народу у середині ХХ століття. У соті роковини трагедії голоду в Криму 1921–1923 років маємо згадати про неї та не забувати її жертв.

Захід організовано в просторі виставки "MIRAS. Спадщина", спільно з Національним музеєм Голодомору-геноциду, Інститутом культурології Національної академії мистецтв України та кримськотатарською громадською організацією "Алєм".

Спікери:

Савченко Олексій, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Скарбниці Національного музею історії України, куратор виставки "MIRAS. Спадщина";

Есма Аджієва, голова ГО "Алєм", кураторка виставки "MIRAS. Спадщина":

Андрій Іванець, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду:

Надія Гончаренко, старша наукова співробітниця Інституту культурології НАМ України, редакторка серії "Кримськотатарська проза українською".

Коли: понеділок, 18 грудня, о 15:00.

Де: вул. Лаврська, 9, корпус 12 (територія Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"), Скарбниця Національного музею історії України.

Для участі прохання попередньо зареєструватися за телефоном (093) 619-70-29.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.