АНОНС: Публічний діалог «Геноцид кримськотатарського народу та шляхи подолання його наслідків»

У Музеї Голодомору відбудеться публічний діалог «Геноцид кримськотатарського народу та шляхи подолання його наслідків», присвячений до 80-х роковин тотальної депортації комуністичним режимом кримських татар з Батьківщини.

Про це повідомили в УІНП.

Основні спікери публічного діалогу:

  • Андрій Іванець, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею Голодомору;
  • Ескендер Барієв, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу.

Під час заходу планується обговорення тем:

  • Геноцид кримськотатарського народу: тотальна депортація та насильницьке утримання в місцях висилки;
  • Визнання депортації кримськотатарського народу геноцидом у світі: проблеми і досягнення".

"Під час Другої світової війни Крим зазнав етнічних чисток та геноцидів з боку обох тоталітарних режимів – комуністичного та нацистського. Але злочин проти кримськотатарського народу займає серед них особливе місце, – каже Андрій Іванець. – Велика кількість українців у сталінському СРСР зазнали депортацій, втім, навіть на тлі цих масових злочинів насильницьке виселення корінного народу з Криму є особливо цинічним. Під час діалогу ми обговоримо, як і чому проти кримських татар було вчинено геноцид, важливим елементом якого є його замовчування. Член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв розкаже про те, як просувається процес визнання депортації корінного народу Криму геноцидом державами світу".

Коли: 17 травня 2024 року, в п'ятницю, о 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3).

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

Організатори заходу: Національний музей Голодомору-геноциду; ГО "Кримськотатарський Ресурсний Центр"; Український інститут національної пам'яті.

18–20 травня 1944 р. влада СРСР виселила з Криму понад 190 тис. кримських татар, абсолютну більшість серед яких складали жінки, діти та старші люди. Пізніше близько 10 тис. кримських татар були демобілізовані з армії СРСР і також направлені у місця висилки. У перші роки депортації загинуло, за різними оцінками, від 20 до 46% кримських татар. Масове повернення їх у Крим почалося лише наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу геноцидом. У наступні роки три інші держави також кваліфікували цей злочин як геноцид.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.