В Івано-Франківську відкрили пам’ятну дошку Джохару Дудаєву

В Івано-Франківську відкрили пам’ятну дошку Джохару Дудаєву - лідеру чеченського визвольного руху та президенту Чеченської Республіки Ічкерія.

Про це повідомив Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

"Коли розпочалась Перша російсько-чеченська війна, Дудаєв став не тільки головнокомандувачем, а й ідеологічним провідником нації. Зараз чеченські бійці у складі сил оборони України допомагають виборювати і відстоювати нашу незалежність. Дякуємо величезне за цю підтримку", - зазначив Руслан Марцінків.

Інформаційний знак встановили на початку вулиці, названу на честь чеченського державного діяча. З цієї нагоди до Івано-Франківська приїхали командир та бійці батальйону імені Шейха Мансура. Командир підрозділу Муслім Чеберлоєвський особисто знав Джохара Дудаєва. 
"Ми з 2014-го року знаходимося тут, беремо участь у цьому конфлікті на стороні України проти нашого спільного ворога. Цей день для нас важливий, цей захід для нас важливий, тому ми спеціально з фронту приїхали сюди, щоби разом з вами взяти участь у цьому відкритті. Разом до перемоги!", - сказав командир чеченського батальйону ім. Шейха Мансура Муслім Чеберлоєвський.  

Під час події чеченському миротворчому батальйону імені Шейха Мансура передали 50 FPV-дронів. 
 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.