Лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка-2024 став історик Олексій Сокирко

Історика Олексія Сокирка відзначили щорічною Міжнародною премією імені Івана Франка за монографію про історію Козацького Гетьманату.

Про це сповістив Міжнародний фонд Івана Франка.

27 серпня, у день народження Івана Франка, у Дрогобичі відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Франка, однієї з найпрестижнішних українських нагород в галузі гуманітаристики.

Переможцем став кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олексій Сокирко з монографією "Козацький Марс: Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648–1764" (Київ: Темпора, 2023). Його монографія отримала найвищу оцінку від міжнародного журі, яке складалося з 12 докторів наук із різних країн. 

Цьогоріч на нагороду також претендували монографія "Ruś porwana? Rosyjska wojna o tożsamość Ukrainy" ("Викрадена Русь? Російська війна за ідентичність України") від авторського колективу Йоанни Гетки та Йоланти Дарчевської і робота Ігоря Набитовича "Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації".

Міжнародну премію імені Івана Франка заснували, щоби заохочувати до вивчення творчої, наукової та громадської діяльності Івана Франка, а також спонукати вчених із різних країн світу проводити дослідження у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики. Премію вручають щорічно 27 серпня — у день народження письменника. Вона передбачає грошову винагороду та золотий знак лауреата як символ визнання і пошани.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.