Спецпроект

Українці вимагають позбавити Волтера Доранті Пулітцерівської премії

Музей Голодомору закликає долучитися до підписання петиції про позбавлення американського журналіста Волтера Доранті Пулітцерівської премії, який доклався до приховування та заперечення Голодомору.

Про це інформує Музей Голодомору.

Волтер Дюранті – відомий журналіст, спеціальний кореспондент New York Times у Москві, який доклався до приховування та заперечення Голодомору. Його матеріали початку 1930-х років є яскравим прикладом дезінформації, яка допомагала комуністичному режиму приховувати від світу факти масової смертності від голоду. На жаль, у 1932 році за серію репортажів про життя в СРСР Дюранті вручили Пулітцерівську премію – найпрестижнішу журналістську нагороду.

У 2021 році Комітет США з вшанування Голодомору-геноциду (U.S. Committee for Ukrainian Holodomor Genocide Awareness) ініціював петицію про позбавлення Волтера Дюранті Пулітцерівської премії. На сьогодні її підписали більше 10 000 людей.

Історик, старший науковий співробітник нашого музею Андрій Козицький у своїй книзі "Велика брехня" пише: "Журналіст спробував висунути зручне для більшовиків пояснення: порівняно незначну смертність, за його словами, викликав не голод, а хвороби; а оповіді про голодування були сильно перебільшеними. Таким чином, В. Дюранті вдався до заперечення у формі тривілізації проблеми, свідомо її применшуючи та баналізуючи".

Хоча спроб позбавити Волтера Дюранті Пулітцерівської премії було декілька, він досі залишається її лауреатом. У 2003 році до дослідження діяльності цього журналіста було залучено незалежних експертів, які вказали, на значні маніпуляції Дюранті, але все ж Пулітцерівський комітет прийняв рішення залишити премію Дюранті.

Закликаємо долучитися до підписання цієї петиції за посиланням.

 

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.