В Україні перевидадуть жіночий альманах "Перший вінок" 1887 року

Феміністичне видавництво Creative Women Publishing вперше перевидасть жіночий альманах "Перший вінок" 1887 року.

Про це повідомили на сайті видавництва Creative Women Publishing, пише Читомо.

"Жіночий альманах "Перший вінок" мав важку і тривалу видавничу історію. Це видання назавжди увійшло в історію українського фемінізму як безпрецедентний і гідний подиву приклад інтелектуального, духовного, національного єднання. Саме таку об'єднавчу ідею видання — "В імені нашої національної єдности" — було проголошено в передмові Наталі Кобринської до цього альманаху. Це було надзвичайною подією в умовах бездержавності України, тоді розділеної поміж двома імперіями. Під однією обкладинкою альманаху зійшлося 17 письменниць (11 — із Галичини і 6 — із Наддніпрянщини), котрі загалом подали в ньому 49 творів різного жанру (поезія, проза, наукові розвідки)", — ідеться в анотації репринтного видання.

Раритетне видання доповнять збіркою есеїв "Ті, що творили "Перший вінок"" про життя, письмо й історичний контекст кожної із 17 авторок альманаху (Наталія Кобринська, Леся Українка, Олена Пчілка, Уляна Кравченко, Людмила Старицька, Ольга Франко, Дніпрова Чайка, Ганна Барвінок, Софія Окуневська, Климентина Попович, Ольга Левицька, Катерина Довбенчук, Анна Павлик, Сидора Навроцька, Михайлина Рошкевич, Олеся Бажанська, Олена Грицай).

Як розповіла у коментарі Читомо головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук, ідея випустити репринт виникла наприкінці 2022 року як відповідь на роздуми про тренд на перевидання класики на українському ринку й про те, як до нього могло б долучитися видавництво. Збірник вирішили видати окремою книжкою, важливо було перевидати "Перший вінок" як окремий літературний артефакт.

Книжки присвячені до 140-річчя українського жіночого руху, що припадає на 8 грудня 1884 року — саме тоді в Станиславові відбулися перші загальні збори першої в Україні жіночої організації "Товариство руських женщин". 

Видання друкують за підтримки фонду ім. Гайнріха Бьолля, бюро Київ — Україна та ГО "Дівчата".

Книжки вийдуть друком восени 2024 року. Оформити передзамовлення можна за посиланням.

 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.