IN MEMORIAM: Помер член правління Спілки поляків України Станіслав Пантелюк

Станіслав Пантелюк був активістом польсько-українського діалогу, головним редактором видання "Київський Щоденник".

Про це повідомили рідні Станіслава Пантелюка.

Станіслав Пантелюк був головним редактором польськомовного двотижневика "Київський Щоденник" ("Dziennik Kijowski"), який виходить у Києві з 1992 року. Він також був членом правління Спілки поляків України. У 2024 р. Посол Республіки Польща в Україні Ярослав Гузи вручив йому Золотий хрест заслуги, наданий за тривалу й віддану громадську діяльність. У 2008-му Станіслав Пантелюк отримав відзнаку "Заслужений для польської культури".

Він народився 9 грудня 1945 року у Казахстані, в тодішній Семипалатинській області, куди радянська влада вивезла його батьків – у 1940-му із Косова на Прикарпатті, де жили, вони потрапили до Старобільська в Луганській області, а в 1941 році – до Чарська в Казахстані.

Станіслав Пантелюк закінчив польську філологію у Вільнюсі. Працював, зокрема, екскурсоводом і перекладачем. Із 1971 року жив у Києві. Брав активну участь у житті польської громади. У 1992-му очолив редакцію газети "Київський Щоденник".

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.