IN MEMORIAM: Відійшов у засвіти дослідник українського фольклору Микола Мушинка

На 89 році відійшов у засвіти словацький фольклорист та українознавець Микола Мушинка.

Про це повідомила мистецтвознавиця Ганна Карась.

"Сьогоднішній ранок розпочався із сумної новини - у вічність відійшов Великий Українець - академік Микола Мушинка зі Словаччини.... Я щиро вдячна йому за допомогу на шляху до мого наукового становлення як доктора мистецтвознавства - він не лише дав позитивну рецензію на мою монографію, але запросив до свого гостинного дому, дав унікальні матеріали, відвіз до українського музею у Свиднику, познайомив за багатьома непересічними особистостями. Мала честь побувати на його 80-річному ювілеї, писати про нього. Складна доля цього непересічного українця не вбила в ньому доброти і готовності допомогти всім, хто працює для науки і української справи", - написала Ганна Карась на своїй сторінці у Фейсбук.

Микола Мушинка народився 20 лютого 1936 року у селі Курів на Пряшівщині. Закінчив Руську гімназію у Пряшеві. Вищу освіту одержав у Карловому університеті в Празі. Від 1960-го працював у кабінеті україністики Кошицького університету . Вчився в аспірантурі у Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964—1966) університетах. 

У Києві Микола Мушинка доля звела з "шістдесятниками" Іваном Дзюбою, Іваном і Надією Світличними, Лесем Танюком, Михайлиною Коцюбинською, Іваном Драчем, Дмитром Павличком, Іваном Гончаром.

У 1968 році за протест проти окупації Чехословаччини військами Варшавського пакту Миколі Мушинці заборонили займатись науковою працею.  Лише 1990 року був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет.

Миколу Мушинка називають найвідомішим українцем Словаччини. Він заснував і від 1990 року очолював Асоціацію україністів Словаччини, а також Наукове товариство імені Тараса Шевченка (засноване в 1994 році).

Микола Мушинка – почесний доктор Національного університету "Острозька академія", Дрогобицького державного педагогічного університету, Ужгородського національного університету. Він іноземний член НАН України, академік міжнародної Академії богословських наук, професор Українського вільного університету в Мюнхені. Він автор близько 50 самостійних публікацій і понад 1000 наукових і науково-популярних статей.

 

"Пропагандистські вітрини": політична історія чемпіонатів світу з футболу

Після Другої світової війни в Угорщині, як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, до влади прийшли комуністичні режими. Як і фашисти в Італії та нацисти в Німеччині, комуністи в Центрально-Східній Європі розглядали спорт як потужну пропагандистську зброю. Інтереси угорської комуністичної влади співпали з бажаннями тренера Густава Шебеша. Результатом стала найсильніша команда 1950-их років – склад збірної Угорщини, який увійшов в історію під назвою "Золота команда". Ця команда була одним з яскравих зразків впливу тоталітарного режиму на спорт

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.