У Латвії демонтують пам'ятники Пушкіну

рада Ризької думи з пам'ятників підтримала демонтаж пам'ятних об'єктів, присвячених російському поетові Олександру Пушкіну та його музі Ганні Керн.

Про це повідомляє LETA.

Провести демонтаж запропонувало товариство "Центр громадської пам'яті".

Рада з пам'ятників підтримала демонтаж пам'ятного каменю, присвяченого Пушкіну, на вулиці Цитаделес, 7, а також демонтаж погруддя музи Пушкіна Ганни Керн, дружини генерала Єрмолая Керна.

Крім того, рада з пам'ятників підтримала демонтаж пам'ятних дощок друкарні Cīņa, Петру Першому, Андрію Упітісу, Леніну та Янісу Зутісу.

У раді після ухвалення рішення зазначили, що "біда радянської ідеології" не повинна бути стерта з пам'яті суспільства. Тому демонтовані прославляючі комуністичний тоталітаризм об'єкти слід зберегти як історичні свідчення.

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.